Розділ 14. Розвиток кадрової політики закладів охорони здоров’я як інструмент забезпечення HR-резильєнтності в умовах воєнного стану

Abstract

У розділі монографії обґрунтовано розвиток кадрової політики закладів охорони здоров’я як стратегічного інструменту забезпечення HR-резильєнтності системи охорони здоров’я України. Актуальність дослідження зумовлена функціонуванням галузі в умовах тривалих трансформаційних змін, повномасштабної війни, демографічної кризи, міграції населення і медичних працівників, руйнування інфраструктури, кадрового дефіциту, професійного вигорання та зростання потреб у медичній, реабілітаційній, психологічній і соціальній допомозі. Доведено, що традиційні підходи до управління персоналом, орієнтовані переважно на кадровий облік, штатне планування й адміністративне регулювання, не відповідають сучасним викликам системи охорони здоров’я. Запропоновано розглядати HR-резильєнтність як здатність закладів охорони здоров’я та системи загалом зберігати, адаптувати, відновлювати й розвивати кадровий потенціал в умовах криз, нестабільності, високого навантаження та структурних змін. Визначено, що HR-резильєнтність охоплює кадрову достатність, професійну компетентність, психологічну стійкість, адаптивність персоналу, управлінську гнучкість, ефективність утримання працівників, наявність кадрового резерву та готовність до кризових сценаріїв. Обґрунтовано необхідність формування адаптивної HR-моделі закладу охорони здоров’я, яка поєднує стратегічне кадрове планування, HR-аудит, розвиток компетентностей, стратегію утримання персоналу, профілактику професійного вигорання, оптимізацію професійно-кваліфікаційного складу персоналу, кадровий резерв і цифрову HR-аналітику. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованих положень для розроблення кадрових стратегій ЗОЗ, систем HR-KPI, програм утримання персоналу та моделей управління кадровими ризиками.