У статті здійснено теоретичне осмислення феномену ситуації невизначеності у сучасному психологічному консультуванні крізь призму психоаналітичного підходу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням запитів на психологічну допомогу в умовах соціальної нестабільності, воєнної травматизації, вимушеної міграції та трансформації життєвих ролей, що формують масовий досвід втрати прогнозованості й внутрішніх опор. Показано, що невизначеністьу консультативній практиці проявляється не лише як зовнішня проблема, а як глибинний психічний стан, пов’язаний із тривогою, порушенням символізації, нестабільністю ідентичності та актуалізацією ранніх об’єктних відносин. Проаналізовано класичні й сучасні психоаналітичні концепції, у межах яких невизначеність розглядається як структурна характеристика психічного життя, що активізує захисні механізми та несвідомі сценарії повторення. Обґрунтовано, що в ситуації втрати життєвої визначеності консультативний запит часто маскує глибинний конфлікт між потребою в автономіїта прагненням зовнішньоїопори. Особливу увагу приділено ролі перенесення й контрперенесення, утримуючого середовища та розвитку здатності до символізації й менталізації як ключових механізмів трансформаціїпереживання невизначеності у процесі психологічноїдопомоги. Визначено специфіку психоаналітично орієнтованого консультування, у якому робота спрямована не на швидке усунення невизначеності, а на формування здатності клієнта витримувати відкритість майбутнього, інтегрувати амбівалентність досвіду та відновлювати суб’єктну позицію у прийнятті життєвих рішень. Окреслено методологічні обмеження класичної психоаналітичної моделі в умовах масової соціальної нестабільностій обґрунтовано необхідність інтеграції психодинамічної перспективи з сучасними доказовими підходами психологічноїдопомоги. Визначено перспективи подальших досліджень, пов’язані з емпіричною верифікацією психоаналітичних моделей роботи з невизначеністю та розробкою адаптованих форматів короткострокового консультування в умовах тривалого кризового контексту.
The article provides a theoretical understanding of the uncertainty phenomenon in modern psychological counselling through the
psychoanalytic approach prism. The relevance of the study is due to the growing demand for psychological assistance in conditions of social
instability, war trauma, forced migration, and life roles transformation, which form a mass loss. It is shown that uncertainty in counselling practice manifests itself not only as an external problem, but also as a deep psychological
state associated with anxiety, symbolization disorders, identity instability, and the actualization of early object relations. Classic and
contemporary psychoanalytic concepts are analyzed, within which uncertainty is considered a structural characteristic of mental life that
activates defence mechanisms and unconscious repetition scenarios. It is argued that in situations of life certainty loss, a request for
consultation often masks a deep conflict between the need for autonomy and the desire for external support. Particular attention is paid to
the role of transference and countertransference, the containing environment, and the development of the ability to symbolize and mentalize
as key mechanisms for transforming the uncertainty experience in the psychological assistance process. The specifics of psychoanalytically
oriented counselling are identified, in which the work is aimed not at quickly eliminating uncertainty, but at forming the client's ability to
withstand the openness of the future, integrate the ambivalence of experience, and restore the subject position in making life decisions. The
methodological limitations of the classical psychoanalytic model in mass social instability conditions are outlined, and the need to integrate
the psychodynamic perspective with modern evidence-based approaches to psychological assistance is justified. Prospects for further
research are identified, related to the empirical verification of psychoanalytic models of working with uncertainty and the development of
adapted formats for short-term counselling in a prolonged crisis context.
