Стаття присвячена дослідженню проблеми недостатньої хімічної підготовки майбутніх медичних працівників на етапі переходу від середньої до вищої освіти. Проаналізовано дані 798 здобувачів першого курсу медичного та стоматологічного факультетів ОНМедУ за 2024–2026 роки. Виявлено драматичне зниження популярності хімії: з 9,9–12,5 % у 2024–2025 н.р. до 5,1–3,7 % у 2025–2026 н.р., що корелює з загальноукраїнською тенденцією (0,92 % випускників обрали хімію на НМТ-2025). Встановлено сильний позитивний зв’язок (r=0,78; p<0,01) між результатами НМТ з хімії та академічною успішністю в університеті. Основні фактори низького рівня підготовки: можливість вибору між хімією та біологією при вступі, несприятлива система вагових коефіцієнтів (0,5 для хімії), стереотипне сприйняття хімії як надмірно складного предмета, обмежене матеріально-технічне забезпечення шкільних кабінетів та наслідки дистанційного навчання під час пандемії і воєнного стану. Критичний наслідок – формування неоднорідних груп, де понад 94 % студентів немали поглибленої підготовки з хімії. Обмежений обсяг аудиторних годин (32–48 годин) та неефективність самостійної роботи без базової підготовки, особливо в умовах воєнного стану з перебоями електропостачання, унеможливлюють компенсацію прогалин шкільної освіти. Зниження середніх балів зі 144 (НМТ) до 130–132 (університет) і відрахування 20 студентів (3,4 %) після першого семестру свідчать про системну невідповідність між рівнем підготовки абіту-рієнтів та вимогами програми. Запропоновано комплексний підхід:посилення експериментальної складової на рівні середньої освіти, адаптовані методики викладання в університеті, перегляд системи вступу з визнанням хімії обов’язковою складовою підготовки майбутніх медичних працівників.
This study examines insufficient chemical preparation of future medical professionals during the transition from secondary to higher education. Statistical data from798 first-year students of medical and dental faculties at Odesa National Medical University for 2024–2025 and 2025–2026 academic years were analyzed. A significant decline in chemistry popularity among applicants was revealed: while 9.9–12.5 % chose chemistry in 2024–2025, this decreased to 5.1–3.7 % in 2025–2026, correlating with the national trend where only 0.92 % of school graduates chose chemistry for the 2025 National Multi-Subject Test (NMT). Pearson correlation analysis revealed a strong positive relationship (r=0.78; p<0.01) between NMT chemistry results and university academic performance in medical chemistry.Main contributing factors include the option to choose between chemistry and biology for admission, an unfavorable weighting coefficient (0.5 for chemistry), stereotypical perception of chemistry as excessively difficult, limited school laboratory equipment, and consequences of distance learning during COVID-19 and martial law. A critical consequence is academically heterogeneous groups where over 94 % of students had no in-depth chemistry preparation. Within limited classroom hours (32 for medical faculty, 48 for dental) and formally allocated independent work time (44 and 34 hours respectively), compensating for educational gaps is impossible, especially under martial law conditions with power outages and unstable internet.Decreasing average scores from 144 on NMT to 130–132 at university and voluntary withdrawal of approximately 20 students (3.4 %) after first semester indicate systemic mismatch between preparation levels and program requirements. Chemistry serves as the fundamental basis for understanding biochemical processes, drug action mechanisms, disease pathogenesis, and diagnostic principles, forming the foundation of medical competence supporting all clinical disciplines. International experience confirms students with better chemistry preparation demonstrate higher academic success and motivation. The problem is particularly acute for topics requiring understanding of chemical equilibria, redox reactions, and quantitative calculations.However, the current admission system stimulates applicants to avoid chemistry despite both chemistry and biology being equally challenging. This creates situations where universities work with audiences having extremely heterogeneous and insufficient basic chemistry preparation, making unified teaching methodology practically impossible. Addressing this problem requires a comprehensive approach: strengthening experimental components and demonstrating practical significance of chemistry at secondary education level; developing adapted teaching methods for heterogeneous groups and integrating chemical concepts with clinical cases at university level; revising the weighting coefficient system and recognizing chemistry as a mandatory component of future medical professionals' preparation at systemic level. Without proper chemical competence, formation of complete clinical thinking and professional competence of modern physicians is impossible.
