Мета роботи – оцінити точність самодіагностики дерматологічних захворювань і новоутворень шкіри, охарактери-зувати джерела медичної інформації, які використовують пацієнти, та виявити зв’язок точності самодіагностики з поведінковими реакціями, психоемоційним станом і подальшим клінічним маршрутом.Матеріали та методи. Проведено одноцентрове поперечне обсерваційне дослідження за участю 250 пацієнтів із попередньо встановленим самодіагнозом. Оцінено використані джерела медичної інформації, точність самодіагнос-тики, поведінкові й психоемоційні реакції та подальший клінічний маршрут. Категоріальні дані проаналізовано за допомогою критерію 2 Пірсона та точних тестів; асоціації оцінено за OR із 95 % ДІ.Результати та обговорення. Самодіагноз підтверджено у 65,2 % пацієнтів, частіше із запальними дерматозами, ніж новоутвореннями шкіри (69,2 % проти 56,4 %). Найвищу точність встановлено для акне (80,0 %), найнижчу — для меланоми (12,5 %). Найчастішим первинним джерелом інформації був Google (30,0 %); частота продовження інфор-маційного пошуку знижувалась із віком (p < 0,001). Непідтверджений самодіагноз асоціювався з частішим вико-ристанням альтернативних методів лікування (p < 0,001), страхом тяжкого або онкологічного захворювання (p = 0,004) та зверненням до лікаря лише після погіршення стану (p = 0,002).Висновки. Точність самодіагностики залежить від характеру дерматологічної патології та є нижчою за новоутворень шкіри. Непідтверджений самодіагноз асоціюється з окремими несприятливими поведінковими та психоемоційними реакціями і менш своєчасним зверненням по професійну медичну допомогу. Отримані результати обґрунтовують необхідність професійної верифікації самодіагнозу та підвищення цифрової медичної грамотності населення.
Objective – to assess the accuracy of self-diagnosis of dermatological diseases and skin neoplasms, characterize the sources of medical information used by patients, and evaluate the association between self-diagnosis accuracy and behavioral responses, psycho-emotional status, and subsequent clinical pathways.Materials and methods. A single-center cross-sectional observational study was conducted involving 250 patients with a prior self-diagnosis. The sources of medical information used, self-diagnosis accuracy, behavioral and psycho-emotional responses, and subsequent clinical pathways were assessed. Categorical data were analyzed using Pearson’s 2 test and exact tests; associations were estimated using odds ratios (ORs) with 95 % confidence intervals (CIs). Results and discussion. Self-diagnosis was confirmed in 65.2 % of patients and was more frequently accurate for inflammatory dermatoses than for skin neoplasms (69.2 % vs. 56.4 %). The highest accuracy was observed for acne (80.0 %), whereas the lowest was observed for melanoma (12.5 %). Google was the most frequently used primary source of medical information (30.0 %); the frequency of continued information seeking decreased with age (p < 0.001). An unconfirmed self-diagnosis was associated with more frequent use of alternative treatment methods (p < 0.001), fear of a serious or oncological disease (p = 0.004), and seeking medical attention only after the condition had worsened (p = 0.002).Conclusions. The accuracy of self-diagnosis varies according to the type of dermatological condition and is lower for skin neoplasms. An unconfirmed self-diagnosis is associated with certain unfavorable behavioral and psycho-emotional responses and less timely seeking of professional medical care. These findings support the need for professional verification of self-diagnoses and improved digital health literacy among the population.
