Поліморфізми гена рецептора епідермального фактора росту (EGFR) розглядають як вагомі детермінанти індивідуальної схильності до потенційно
злоякісних уражень слизової оболонки рота та плоскоклітинної карциноми голови й шиї, для яких характерна надекспресія або конститутивна активація
EGFR-залежних сигнальних каскадів. Мета дослідження. Визначити зв’язок однонуклеотидного поліморфізму A2073T (rs2227984) гена EGFR із ризиком
оральної лейкоплакії та раку голови й шиї. Матеріали та методи. У периферичному дослідженні обстежено 60 пацієнтів (25–55 років), розподілених на три
групи: лейкоплакія (n = 20), плоскоклітинна карцинома голови та шиї (n = 20) і контроль (n = 20). ДНК виділяли з клітин букального епітелію за модифікованим
протоколом Chelex; генотипування A2073T виконували методом алель-специфічної полімеразної ланцюгової реакції. Асоціації оцінювали χ2-критерієм Пірсона та odds ratio (OR) з 95 % довірчим інтервалом (CI); статистичну значущість установлювали при p < 0,05. Результати дослідження. Розподіл генотипів відповідав рівновазі Гарді – Вайнберґа у всіх групах. За домінантною та кодомінантною моделями носійство алелів A (генотипи AA / AT) достовірно асоціювалося з плоскоклітинною карциномою голови та шиї (OR = 11,111; 95 % CI 1,395–88,521; χ² = 6,240; p = 0,013). Мутантний гомозиготний генотип TT знижував імовірність як лейкоплакії (OR = 0,448;
95 % CI 0,255–0,787; p = 0,012), так і карциноми (OR = 0,281; 95 % CI 0,157–0,504; p < 0,001), що свідчить про його протективний характер. Порівняння
групи лейкоплакії з контролем за генотипами AA та AT статистично значущих відмінностей не виявило (p > 0,05). Висновки. Однонуклеотидний поліморфізм
rs2227984 гена EGFR є суттєвим молекулярним маркером схильності до плоскоклітинної карциноми голови та шиї, тоді як його протективний алель T зменшує
ризик як неопластичних, так і передракових процесів. Визначення генотипу A2073T може посилити можливості раннього скринінгу, дозволяючи виділити групи
підвищеного ризику для персоналізованого моніторингу та своєчасного втручання.
Single-nucleotide polymorphisms (SNPs) in the epidermal
growth factor receptor (EGFR) gene are considered key
determinants of individual susceptibility to premalignant
oral lesions and head-and-neck squamous-cell
carcinoma (HNSCC), diseases in which aberrant EGFR
signalling is almost ubiquitous. The purpose of the study
was investigate the association of the EGFR A2073T SNP
(rs2227984) with oral leukoplakia and HNSCC. Materials
and methods. A total of 60 subjects aged 25–55 years were
enrolled: leukoplakia (n = 20), HNSCC (n = 20) and healthy
controls (n = 20). Genomic DNA was extracted from buccal
epithelial cells using amodified Chelex protocol. Genotyping
of A2073T was performed by allele-specific polymerase
chain reaction. Genotype and allele distributions were
analysed with Pearson’s χ² test; associations were
expressed as odds ratios (OR) with 95 % confidence
intervals (CI). Statistical significance was set at p < 0,05.
Research results. Genotype frequencies conformed to
Hardy–Weinberg equilibrium in all cohorts. In both the
dominant and codominant inheritance models, carriage
of the A allele (genotypes AA / AT) was strongly associated
with HNSCC (OR = 11.111; 95 % CI 1.395–88.521;
χ² = 6.240; p = 0.013). Conversely, the homozygous mutant
genotype TT exerted a protective effect against leukoplakia
(OR = 0.448; 95 % CI 0.255–0.787; p = 0.012) and, even
more markedly, against carcinoma (OR = 0.281; 95 % CI
0.157–0.504; p < 0.001). No significant differences were
detected between leukoplakia and control groups for the
AA and AT genotypes (p > 0.05). Conclusions. The EGFR
rs2227984 polymorphism is a significant genetic
marker of susceptibility to HNSCC, whereas the T allele
appears to confer protection against both malignant and
premalignant oral conditions. Genotyping of A2073T
may enhance early-screening strategies, enabling timely
identification and personalised follow-up of high-risk
individuals.
