Біохімічні зміни кісткової тканини пародонту за поєднаної перекисної та білкової депривації та їх корекція комплексною терапією

Abstract

Пародонтит є провідною причиною втрати зубів у дорослих і значно ускладнюється аліментарним дефіцитом білка, що прискорює резорбцію альвеолярної кістки. Метою дослідження було експериментально з’ясувати ефективність комплексної лікувально-профілактичної терапії щодо відновлення біохімічних показників кісткової тканини пародонта у щурів лінії Wistar при моделюванні поєднаної перекисної патології та білкового дефіциту. У трьох групах тварин (інтактна; патологія; патологія + комплекс) визначали активність кислої фосфатази, лужної фосфатази, вміст білка, кальцію, індекс мінералізації та ступінь атрофії альвеолярного відростка. Комбінована патологія спричинила зниження активності лужної фосфатази на 32,7 % та індексу мінералізації на 18,2 %, підвищення активності кислої фосфатази на 29,6 % і атрофії кістки на 27,3 % порівняно з контролем. Введення лікувально-профілактичного комплексу нормалізувало показники: активність кислої фосфатази знизилася на 20,2 %, лужної фосфатази підвищилася на 56,4 %, індекс мінералізації зріс на 96,2 %, а атрофія кістки зменшилась на 24,3 %. Отримані результати свідчать про високий остеопротекторний потенціал комплексного підходу та обґрунтовують його подальше клінічне впровадження.