Короткий опис (реферат):
Дисфункція вегетативної нервової системи (ВНС) є важливим, але
недостатньо інтегрованим компонентом патогенезу алкогольної залежності. Більшість
існуючих досліджень зосереджені на ізольованих системах органів, зокрема серцевосудинній системі, що обмежує розуміння системної та інтегративної природи
вегетативних порушень. Мета: систематизувати сучасні дані про участь ВНС в
алкогольній залежності та запропонувати багаторівневу інтегративну модель
вегетативної дисрегуляції. Було проведено аналітичний огляд літератури з
використанням баз даних PubMed, Scopus та Web of Science. Сучасні клінічні та
експериментальні роботи проаналізовані поряд з фундаментальними дослідженнями в
галузі нейрофізіології, нейроендокринної та нейроімунної регуляції. Було
застосовано системний та патофізіологічний підхід. Хронічний вплив алкоголю викликає системну вегетативну дисфункцію з ураженням багатьох систем, включаючи
серцево-судинну, шлунково-кишкову, дихальну, терморегуляторну, урогенітальну,
метаболічно-ендокринну та імунну системи. Ці зміни відбуваються на кількох
ієрархічних рівнях організації ВНС — центральному (в межах центральної вегетативної
мережі), периферичному, інтрамуральному та ефекторному — і пов'язані з порушенням
інтеграції нейровегетативних, нейроендокринних та імунних регуляторних шляхів.
Порушення інтегративної функції центральної вегетативної мережі пропонується як
ключовий механізм, що лежить в основі єдиного патофізіологічного континууму
вегетативної дисрегуляції. Останній визначає клінічну гетерогенність,
органоспецифічні прояви та прогресування захворювання. Запропонована модель
концептуалізує вегетативну дисфункцію як системний процес і забезпечує основу для
розробки цілеспрямованих діагностичних, прогностичних та терапевтичних стратегій
при алкогольній залежності. Висновки. Хронічний вплив алкоголю пов'язаний із
системною вегетативною дисфункцією, яка виходить за межі ізольованого порушення
функції органів і відображає генералізоване порушення регуляторних систем.
Вегетативні порушення розвиваються як багаторівневий процес, що включає центральні,
периферичні та ефекторні компоненти, що сприяє клінічній гетерогенності. Порушення
інтеграції в межах центральної вегетативної мережі є ключовим механізмом, що
пов'язує нейровегетативні, нейроендокринні та імунні шляхи. Вегетативна дисфункція
є континуумом від субклінічних регуляторних порушень до явних органних проявів, що
визначає прогресування захворювання. Симпатично-парасимпатичний дисбаланс залежить
від контексту та є органоспецифічним, що вимагає диференційованої оцінки.
Запропонована інтегративна модель забезпечує концептуальну основу для
персоналізованих діагностичних та терапевтичних підходів до алкогольної залежності.