18 листопада 2025 року в Києві відбувся VII Міжнародний форум експертів із менопаузальної гормональної терапії (МГТ). Сучасний підхід до призначення МГТ полягає не в розв’язанні питання
доцільності її призначення, а у виборі оптимальної форми для конкретної жінки. Різні шляхи введення гормонів мають відмінні фармакокінетичні властивості та вплив на метаболізм, систему коагуляції
і соматичне здоров’я жінки. Рекомендації Європейського товариства менопаузи й андропаузи підкреслюють доцільність застосування комбінованої МГТ для покращення глікемічного профілю та
відтермінування розвитку цукрового діабету з перевагою метаболічно нейтральних гестагенів – прогестерону та дидрогестерону. Трансдермальні естрогени надходять безпосередньо в системний
кровотік, мінімізуючи вплив на печінку та коагуляцію, що робить їх методом вибору в жінок із підвищеним ризиком венозних тромбозів, ожирінням або гіпертригліцеридемією. Водночас ефективність
трансдермальної МГТ характеризується значною міжіндивідуальною варіабельністю.
МГТ є ефективним антирезорбентним методом профілактики остеопорозу та переломів. Клінічні дослідження засвідчують достовірне підвищення мінеральної щільності кісткової тканини та зниження
ризику переломів у жінок на тлі застосування МГТ, зокрема комбінації естрадіолу з дидрогестероном. Своєчасно розпочата МГТ (протягом перших 10 років після менопаузи) також асоціюється зі
зниженням загальної смертності, серцево-судинних ускладнень і нейродегенеративних захворювань. Індивідуальний вибір форми МГТ є ключовим чинником її безпеки та клінічної ефективності.
Особливу увагу в процесі підбору МГТ у пацієнток із внутрішньоматковою системою з левоноргестрелом слід приділяти онкологічній безпеці, зокрема ризику раку молочної залози. Дані систематичних
оглядів і метааналізів свідчать, що застосування естрогенів не підвищує цього ризику, тоді як він значною мірою залежить від типу гестагену. Прогестерон і дидрогестерон мають найбільш сприятливий
профіль безпеки щодо молочної залози порівняно із синтетичними гестагенами, що підтверджено результатами масштабних досліджень.
Психоемоційні та сексуальні розлади (тривожність, депресія, порушення сну, зниження лібідо) є поширеними в перименопаузі та значною мірою зумовлені системним естрогенодефіцитом, який
впливає на нейрометаболічний, судинний і нейроендокринний гомеостаз. Висока частота цих порушень обґрунтовує необхідність комплексної діагностики та індивідуалізованої МГТ у жінок у
перименопаузі.
The VII International Forum of Experts on Menopausal Hormone Therapy (MHT) was held in Kyiv on November 18, 2025. The modern approach to the MHT prescription is not to resolve the issue of its appropriateness,
but to choose the optimal form for a particular woman. Different routes of hormone administration have different pharmacokinetic properties and effects on metabolism, the coagulation system, and women’s somatic
health. The recommendations of the European Menopause and Andropause Society emphasize the appropriateness of using combined MHT to improve the glycemic profile and delay the development of diabetes
mellitus, with a preference for metabolically neutral progestogens – progesterone and dydrogesterone.
Transdermal estrogens enter the systemic circulation directly, minimizing the effect on the liver and coagulation, which makes them the method of choice for women with an increased risk of venous thrombosis,
obesity, or hypertriglyceridemia. At the same time, the effectiveness of transdermal MHT is characterized by significant interindividual variability.
MHT is an effective antiresorptive method for the prevention of osteoporosis and fractures. Clinical studies demonstrate a significant increase in bone mineral density and a reduction in the risk of fractures with the
use of MHT, particularly the combination of estradiol and dydrogesterone. Timely initiated MHT (within the first 10 years after menopause) is also associated with a decrease in all-cause mortality, cardiovascular
complications, and neurodegenerative diseases. The individual choice of the form of MHT is a key factor in its safety and clinical efficacy.
Particular attention should be paid to oncological safety, particularly the risk of breast cancer, when selecting MHT in patients using a levonorgestrel-releasing intrauterine system. Data from systematic reviews and
meta-analyses indicate that the use of estrogens does not increase this risk, while it largely depends on the type of progestogen. Progesterone and dydrogesterone have the most favorable safety profile for the breast
compared with synthetic gestagens, which is confirmed by the results of large-scale studies.
Psychoemotional and sexual disorders (anxiety, depression, sleep disorders, and decreased libido) are common in perimenopause and are largely due to systemic estrogen deficiency, which affects neurometabolic,
vascular, and neuroendocrine homeostasis. The high frequency of these disorders justifies the need for comprehensive diagnostic assessment and individualized MHT in perimenopausal women.
