Role of Adherence to Treatment in the Correction of the Risk of Cardiovascular Complications in Patients with Arterial Hypertension with Accompanying Diabetes Mellitus

Abstract

The presence of diabetes mellitus (DM), its duration, and the severity of the course significantly affect the degree of damage to target organs and the risk of cardiovascular complications (CVC) in patients with arterial hypertension (AH). It is also known that the effectiveness of the correction of the risks of CVC is influenced not only by the optimization of disease therapy but also by the adherence of patients to treatment, which created the prerequisites for this study.The aim of the study. To investigate the role of adherence to treatment in the correction of the risk of cardiovas-cular complications in patients with arterial hypertension with accompanying diabetes mellitus.Materials and methods. The study included 120 patients with a stable course of stage II hypertension of 1st-2nddegrees with concomitant type 2 diabetes with the disease duration of more than 1 year.Results. After 3 months of observation, in most patients with good adherence to treatment the target level of BP (in 78.3 ± 5.3 %) and the target level of HvA1c (in 56.7 ± 6.4 %) and a decrease in the 10-year risk of cardiovascu-lar disease according to the SCORE2 diabetes scale (from 34.1 ± 3.7 points to 27.3 ± 3.8 points, p < 0.05) were achieved. The Pearson correlation coefficient between the SCORE2 diabetes risk indicator and the adherence to treatment indicator was: r = -0.916, p < 0.05, which indicates a close feedback relationship.Conclusions. High adherence to treatment in the majority of patients with hypertension with accompanying di-abetes allows them to achieve the target levels of blood pressure and glycemia, significantly reduce the risk index of cardiovascular complications, which has a close inverse correlation with the adherence of patients to treatment.

Наявність цукрового діябету (ЦД), його тривалість, тяжкість перебігу суттєво впливають на ступінь ураження органів­мішеней і ризик кардіоваскулярних ускладнень (КВУ) у хворих на артеріяльну гіпертен-зію (АГ). Відомо також, що ефективність корекції ризиків КВУ залежить не лише від оптимізації лікування, а й від прихильности пацієнтів до лікування, що й стало передумовою цього дослідження. Мета. З’ясувати роль прихильности до лікування у корекції ризику кардіоваскулярних ускладнень у хворих на артеріяльну гіпертензію зі супутнім цукровим діябетом.Матеріяли й методи. До дослідження залучили 120 пацієнтів зі стабільним перебігом АГ ІІ стадії 1–2 ступенів із супутнім ЦД 2­го типу з тривалістю АГ і ЦД більш як один рік. Проводили комплексне клінічне обстеження, виявляли та коригували особистісні причини поганої прихильности до лікування (ПЛ), визна-чали ризик вірогідности кардіоваскулярних ускладнень (КВУ) упродовж 10 років за шкалою SCORE2 dia-betes. Під час статистичного оброблення інформації враховували рекомендації щодо математичного опра-цювання медико­біологічних даних і здійснювали його за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Exсel 2013 (Microsoft Corporation, США, 2013) і Statistica 6.0 (StatSoft, версія 13.3.721).Результати. Більшість пацієнтів дослідної групи (58 (96,7 %) і 57 (95,5 %) хворих групи порівняння мали високий або дуже високий ризик за шкалою SCORE2 diabetes. Показники 10­річного ризику КВУ за SCORE2 diabetes також у середньому на початку дослідження були зіставними. У дослідній групі він становив у се-редньому 38,4 (29,1–46,2) бала, у групі порівняння – 37,8 (30,0–47,1) бала). На початку дослідження, під час першого візиту, низьку ПЛ за опитувальником D. E. Morisky, L. W. Green, D. M. Levine в групі порівняння виявлено у 28 (46,7 %) пацієнтів, середню – у 21 (35,0 %), високу ПЛ – лише в 11 (18,3 %), у дослідній гру-пі – відповідно у 29 (48,3 %), 23 (38,3 %) і 8 (13,3 %) пацієнтів, тобто на початку дослідження ПЛ у групах суттєво не відрізнялась. Через три місяці спостереження у групі, для якої застосовували орієнтовані на па-цієнта методи підвищення ПЛ, у більшости пацієнтів (78,3 ± 5,3 %) досягнуто цільового рівня АТ, а в групі порівняння – удвічі меншого відсотка (35,0 ± 6,2 %), р < 0,001. Аналогічною була й динаміка досягнення цільового рівня НвА1с (відповідно у 56,7 ± 6,4 % пацієнтів дослідної групи проти 31,7 ± 6,0 % – групи по-рівняння, р < 0,05). Достовірно знизився показник 10­річного ризику КВУ у пацієнтів із високою прихиль-ністю до лікування (із 34,1 ± 3,7 бала до 27,3 ± 3,8 бала, р < 0,05). Констатовано тісний зворотний зв’язок між показником ризику КВУ та прихильністю до лікування. Так, коефіцієнт кореляції за Pearson між показником ризику за SCORE2 diabetes і показником прихильности до лікування (за D. E. Morisky et al., 1986) становив r=-0,916, p < 0,05. Висока прихильність до лікування сприяла зниженню АТ і НвА1с до цільових рівнів, а також зниженню 10­річного ризику КВУ у більшости хворих на АГ зі супутнім ЦД. Висновки.Показник прихильности до лікування має тісний зворотний кореляційний зв’язок із показни-ком 10­річного ризику кардіоваскулярних ускладнень за SCORE2 diabetesу хворих на артеріяльну гіпертен-зію із супутнім цукровим діябетом. Орієнтовані на пацієнта методи корекції лікування у більшости хворих на артеріяльну гіпертензію із супутнім цукровим діябетом уможливлюють досягти цільових рівнів артері-яльного тиску та глікемії, суттєвого зниження 10­річного ризику кардіоваскулярних ускладнень.