Клінічна картина COVID-19 дуже варіабельна з початку пандемії: у
більшості пацієнтів — легкі симптоми, тоді як у решти розвивається тяжка
дихальна недостатність. Лишаються актуальними суб'єктивні та об'єктивні
прояви COVID-19 у госпіталізованих пацієнтів та оцінка прогностичної
значимості клініко-лабораторних та рентгенологічних характеристик COVID-19.
Проаналізувати взаємозв'язок виразності суб'єктивних та об'єктивних
даних, коморбідності у пацієнтів із COVID-19 залежно від важкості перебігу
захворювання.
До дослідження включено 96 пацієнтів віком від 25 до 95 років, госпіталізованих до КНП «Міської клінічної інфекційної лікарні» ОМР. Проводилась
оцінка виразності кашлю та задишки за шкалою Борга, фізикальне дослідження,
лабораторне дослідження, рентгенівська комп'ютерна томографія (РКТ) легень
або рентгенографія.
Залежно від клінічного результату пацієнти були поділені на 2 групи: 1
група хворих з одужанням - 68 пацієнтів, 2 група з летальним наслідком - 28
пацієнтів. Статистичний аналіз даних проводився з використанням пакету
прикладних програм Statistica 10.0 (Stat Soft Inc., США).
Найчастішими скаргами хворих під час вступу були задишка (75,0%) і
загальна слабкість (96,9%). 24 (25,0 %) пацієнти вказали на відсутність задишки,
при цьому у 19 (19,4%) з них реєструвалось зниження сатурації нижче 95,0%. У
пацієнтів з «німою» задишкою виявлено статистично значущі сильні зворотні
кореляційні зв'язки сатурації та обсягу ураження легень при КТ (р<0,05).У
пацієнтів 2 групи суб'єктивна вираженість задишки та частота дистанційних
хрипів були вищими (р = 0,002 і р < 0,0001 відповідно), статистистично, значно
частіше зустрічалися: ожиріння, постінфарктний кардіосклероз, хронічна
серцева недостатність та цукровий діабет 2 типу. Сатурація при вступі була
статистично значимо нижче групи 2 (р < 0,0001). У групі 1 ступінь ураження
легень по КТ зустрічалася частіше (р = 0,009), 4 ступінь ураження легень частіше
був у групі 2 (р = 0,01). У групі 2 рівень гемоглобіну значно нижче (р = 0,044), а
рівні фібриногену, сечовини, глюкози значно вищі, ніж у групи 1. В оцінці тяжкості перебігу захворювання у пацієнтів із COVID-19 необхідно
враховувати не лише рівень лабораторних маркерів, таких як фібриноген, сечовина, глікемія натщесерце, результати інструментальних методів дослідження,
що оцінюють тяжкість дихальної недостатності та поширеність ураження
легеневої тканини, але і суб'єктивні прояви захворювання, що виражаються в
більшій інтенсивності задишки, наявності дистанційних хрипів. Підвищеної
уваги вимагають пацієнти зі зниженою сатурацією, але які пред'являють скарги
на задишку.
The clinical picture of COVID-19 has been highly variable since the
beginning of the pandemic: most patients have mild symptoms, while others develop
severe respiratory failure. Subjective and objective manifestations of COVID-19 in
hospitalized patients and assessment of the prognostic significance of clinical,
laboratory and radiological characteristics of COVID-19 remain relevant.
To analyze the relationship between the severity of subjective and objective data,
comorbidity in patients with COVID-19 depending on the severity of the disease.
The study included 96 patients aged 25 to 95 years, hospitalized at the KNP "City
Clinical Infectious Hospital" of the OMR. The severity of cough and shortness of
breath was assessed using the Borg scale, physical examination, laboratory
examination, X-ray computed tomography (CT) of the lungs or radiography.
Depending on the clinical outcome, patients were divided into 2 groups: 1 group
of patients with recovery - 68 patients, 2 group with fatal outcome - 28 patients.
Statistical analysis of data was performed using the Statistica 10.0 application package
(Stat Soft Inc., USA).
The most frequent complaints at the time of admission were shortness of breath
(75.0%) and general weakness (96.9%). 24 (25.0%) patients indicated the absence of
shortness of breath, while 19 (19.4%) of them recorded a decrease in saturation below
95.0%. In patients with "silent" shortness of breath, statistically significant strong
inverse correlations between saturation and the volume of lung damage were found in
CT (p<0.05).In patients of group 2, the subjective severity of dyspnea and the
frequency of distant wheezing were higher (p = 0.002 and p < 0.0001, respectively),
statistically significantly more common were: obesity, post-infarction cardiosclerosis, chronic heart failure and type 2 diabetes. Saturation at admission was statistically
significantly lower than in group 2 (p < 0.0001). In group 1 the degree of lung damage
according to СT was more common (p = 0.009), grade 4 lung damage was more
common in group 2 (p = 0.01). In group 2 the hemoglobin level was significantly lower
(p = 0.044), and the levels of fibrinogen, urea, and glucose were significantly higher
than in group 1.
When assessing the severity of the disease in patients with COVID-19, it is
necessary to take into account not only the level of laboratory markers, such as LDH,
fibrinogen, urea, fasting glycemia, the results of instrumental research methods that
assess the severity of respiratory failure and the prevalence of lung tissue damage, but
also subjective manifestations of the disease, expressed in greater intensity of shortness
of breath, the presence of distant wheezing. Patients with reduced saturation, but who
complain of shortness of breath, require increased attention.
