Оцінювання якості медичної освіти: французький досвід

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу сучасної системи зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості вищої медичної освіти у Французькій Республіці в контексті реалізації останніх дидактичних реформ. У роботі деталізовано чотири стратегічні вектори оцінювання якості підготовки майбутніх лікарів: професіоналізація (розвиток клінічного міркування), охорона здоров’я (превентивна готовність та безперервний розвиток), модернізація дидактики (постійне оновлення програм) та соціальна довіра. Досліджено нормативно-правове регулювання процесу акредитації медичних факультетів (UFR de santé), що здійснюється за синергетичної взаємодії Вищої ради з оцінювання досліджень та вищої освіти (Hcéres) та Вищого органу охорони здоров’я Франції (HAS). Специфіковано зміст та послідовність п’яти етапів обов’язкового зовнішнього аудиту ЗВО. Окрему увагу приділено багатовимірному підходу до оцінювання діяльності викладацького складу, що інтегрує педагогічний, науковий та клінічний складники і безпосередньо впливає на кар’єрне просування та нарахування премій. Висвітлено механізми перевірки знань та навичок студентів, зокрема через систему Національних електронних іспитів (EDN) та Об’єктивні структуровані клінічні іспити (ECOS). Доведено, що студентоцентрований моніторинг клінічних баз інтернами має імперативний характер для їх подальшого ліцензування університетами. На основі аналізу наукового доробку франкомовних дослідників, зокрема Ж. Жукана, узагальнено дидактичну цінність французького досвіду для модернізації системи медичної підготовки в Україні.

The modernization of higher medical education requires the implementation of sustainable mechanisms for quality assurance. The French Republic demonstrates a highly effective, strictly regulated system of external and internal monitoring that undergoes constant evolution toward competency-oriented training. The aim of the study is to analyze the structural, legislative, and pedagogical components of the quality assurance system in French medical education to identify prospects for its adaptive application. Methods. A comprehensive analysis of legislative acts of the French Republic, methodological guidelines of regulatory bodies (Hcéres, HAS), and fundamental works of French medical educators (including J. Jouquan) was conducted using systemic, historical-pedagogical, and comparative methods. Results. The research identifies four strategic vectors of medical education quality monitoring: professionalization, healthcare responsiveness, didactic modernization, and social trust. The institutional framework of external audit is managed via the synergy of Hcéres (academic audit) and HAS (clinical safety and infrastructure audit). The paper schematizes the mandatory five-stage accreditation process of medical faculties (UFR de santé). Furthermore, the study details the multidimensional evaluation of teaching staff, which integrates pedagogical skills (student feedback and portfolios), scientific productivity, and clinical practice, directly influencing career advancement and financial incentives. Finally, the modernized student assessment system is analyzed, highlighting the critical role of National Electronic Exams (EDN) and Objective Structured Clinical Examination (ECOS). It is proven that students’ feedback on clinical placements serves as an imperative regulatory tool for hospital accreditation. Conclusions. The French experience demonstrates a profound shift from a knowledge-based paradigm to the authentic assessment of clinical reasoning. The integration of rigorous external audits with powerful student-centered internal monitoring provides a valuable model for optimizing medical education quality management globally.