Abstract:
Українська система охорони здоров’я перебуває у точці найвищої історичної відповідальності. З одного боку, вона є «тиловим фронтом», що тримає удар повномасштабної війни, з іншого – готується до фундаментальної трансформації у межах вступу України до Європейського Союзу. У січні 2025 року Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію розвитку системи охорони здоров’я до 2030 року, яка стала базовим вектором руху для кожного закладу. В умовах війни та на етапі реформи щодо створення спроможної
мережі медичних закладів: кластеризації, стратегія кожного закладу перестала бути формальністю. Вона стала інструментом резильєнтності (стійкості). Адаптація до викликів війни полягає в стратегії автономності
(енергонезалежність, підземні операційні, запаси медикаментів).
