Чорне море як простір української державності: від геополітичної практики козацько-гетьманської держави XVII–XVIII ст. до концепції Юрія Липи в праці «Розподіл Росії»

Abstract

У статті досліджується чорноморський вектор зовнішньої та внутрішньої політики Козацько-Гетьманської держави в добу «Руїни» (друга половина XVII ст.) у поєднанні з геополітичною концепцією Юрія Липи, викладеною у праці «Розподіл Росії» (1954). Простежено, як ідея чорноморської орієнтації гетьманів І. Виговського, П. Дорошенка, І. Самойловича та Запорозької Січі, трансформувалася від конкретних дипломатичних кроків XVII ст. до цілісної геополітичної концепції у ХХ ст. Аналіз міжнародних договорів (Гадяцька угода, Бахчисарайський мир тощо) та козацьких документів показує, що виборювання чорноморських позицій було системним пріоритетом Козацько-Гетьманської держави, а не випадковою дипломатичною практикою. Концепція Ю. Липи постає інтелектуальним синтезом цієї традиції: «береги Чорного моря від Дунаю до Кавказу - натуральні межі України». Такий підхід дозволяє розглядати чорноморську проблему не ізольовано, а в тяглості від козацької доби до новітньої геополітичної думки.