Метою дослідження стало підвищення ефективності лікування хворих з переломами скулоорбітального комплексу за рахунок розробки оперативно-ортопедичного методу репозиції кісткових фрагментів. Матеріали і методи. Під наглядом перебував 41 хворий з переломом вилицеорбітального комплексу, при лікуванні котрих використовували оперативно-ортопедичний метод з використанням запропонованого пристрою. Першим етапом було оперативне втручання. На другому етапі виконували репрзіцію кісткового відламку за допомогою пристрою. На третьому етапі проводили остаточну фіксацію репонованого кісткового відламку. Методика якої залежала від особливостей лінії перелому. Результати дослідження. Проводили репозицію кісткового відламка за допомогою розробленого пристрою при застарілих і направильно зрощених переломах вилицеорбітального комплекса. Пристрій використано при переломах по швах, крупнооскольчастих, дрібнооскольчастих. З цих ознак сформовано групи пацієнтов. Першим етапом лікування було оперативне втручання з метою ревізії верхньощелепного синуса, руйнування доступних сполучнотканинних спайок між кістковими фрагментами, здійснення спроби одномоментної репозиції. При невдалій спробі одномоментної репозиції через уламок тіла вилицевої кістки пропускали дротяну лігатуру і виводили її назовні. Цю лігатуру закріплювали у розробленому позаротовому репозиційно-фіксувальному пристрої, який фіксували на голові пацієнта. Пристрій надійно фіксується на голові паціента. Конструкція розробленого пристрою дозволяє здійснювати поетапну репозицію в усіх трьох площинах. Після етапу репозиції ми виконували остаточну фіксацію оперативним шляхом. В процесі лікування сформульовані показання для використання оперативно-ортопедичного методу при переломах вилицеорбітального комплекса. Висновки. Оперативно-ортопедичний метод лікування є незамінним при застарілих і неправильно зрощених переломах вилицеорбітального комплексу при невдалої спробі одномоментної репозиції. В таких випадках
ми пропонуємо використання розробленого позаротового пристрою. Він надійно фіксується на голові пацієнта, дозволяє змінювати зусилля, яке прикладається. А також пристрій дозволяє змінювати рух відламку в необхідній площині. По закінченні етапу репозиції, ми рекомендуємо зафіксувати репонований відламок оперативним шляхом. Вибір методу остаточної фіксації залежить від типу перелому, його особливостей.
The aim of the study was to increase the effectiveness of
treatment of patients with fractures of the zygomaticoorbital complex by developing a surgical-orthopedic
method of bone fragment reduction. Materials and
methods. 41 patients with a fracture of the zygomaticoorbital complex were under observation, in the treatment
of which the surgical-orthopedic method was used
using the proposed device. The first stage was surgical
intervention. At the second stage, the bone fragment was
reduced using the device. At the third stage, the final
fixation of the reduced bone fragment was performed.
The method of which depended on the characteristics of
the fracture line. Results of the study. The bone fragment
was repositioned using the developed device for old and
straightened fractures of the zygomatico-orbital complex.
The device was used for suture fractures, large-fractured,
small-fractured. Based on these characteristics, groups
of patients were formed. The first stage of treatment was
surgical intervention to revise the maxillary sinus, destroy
the accessible connective tissue adhesions between the
bone fragments, and attempt a single-stage reduction. If
the single-stage reduction attempt failed, a wire ligature
was passed through the fragment of the zygomatic bone
body and brought out. This ligature was fixed in the
developed extraoral repositioning and fixation device,
which was fixed on the patient’s head. The device is
securely fixed on the patient’s head. The design of the
developed device allows for a step-by-step reduction in all
three planes. After the reduction stage, we performed the
final fixation surgically. During the treatment, indications
for the use of the surgical orthopedic method in fractures
of the zygomatico-orbital complex were formulated.
Conclusions. The surgical-orthopedic method of treatment
is indispensable for old and improperly fused fractures of
the maxillo-orbital complex in the event of an unsuccessful
attempt at one-step reduction. In such cases, we suggest
using the developed extraoral device. It is securely fixed on
the patient’s head, allows you to change the force applied.
The device also allows you to change the movement of the
fragment in the required plane. After the reduction stage,
we recommend fixing the reduced fragment surgically. The
choice of the final fixation method depends on the type of
fracture and its characteristics.
