Вирішення дилеми щодо того, чи є гостра одонтогенна інфекція абсцесом чи целюлітом, виключно на основі клінічного обстеження, може бути складним, але дуже важливим завданням, оскільки обидва стани можуть вимагати різного лікування.Мета роботи – оцінити чутливість, специфічність та точність використання ультразвукового дослідження для диференційної діагностики та визначення локалізації одонтогенних гнійних запальних станів м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки.Матеріали та методи. Проведено дослідження 37 пацієнтів з одонтогенними ексудативними запальними ураженнями клітковинних просторів щелепно-лицевої ділянки. Після ультразвукового дослідження проведено інтраопераційну об’єктивізацію характеру одонтогенного ексудату.Результати. У 64,9% (n=24) пацієнтів було зафіксовано ехоознаки гнійного запалення в м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки, що вказує на достовірно позитивний результат ультразвукового обстеження (p=0,01). Чутливість ультра-звукового дослідження, згідно з отриманими даними виявилась Se=68,6%, специфічність – Sp=100% у зв’язку з повною відсутністю хибно-позитивних результатів. Серед 37 (100,0%) досліджених пацієнтів правильно виявлений міжм’язовий та міжфасціальний простір локалізації запального ексудату було зафіксовано у 83,7% (n = 31) випадків (p<0,001). Висновки. Ультразвукова діагностика демонструє недостатньо високу чутли-вість (Se = 68,6%) для використання в якості основного диференційно-діагностичного методу. Проте висока специфічність ультразвукової діагностики (Sp = 100%) вказує, що наявність даних гнійного ураження м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки, є підставою для негайного хірургічного лікування.Встановлено, що використання ультразвукової діагностики для виявлення целюліту та одонтогенного ексудату в клітковинних просторах щелепно-лицевої ділянки ефективне у 100% випадків.Ультразвукова діагностика є ефективним методом уточнення локалізації абсцесів клітковинних просторів щелепно-лицевої ділянки для зменшення інвазивності хірургічного лікування та конкретизації діагнозу (створення доступу тільки до ураженого простору); точність визначення локалізації вогнища становить 83,7%.
Resolving the dilemma of whether an acute odontogenic infection is an abscess or cellulitis, based solely on clinical examination, can be a difficult but very important task, as both conditions may require different treatments. Purpose – to assess the sensitivity, specificity, and accuracy of using ultrasound for differential diagnosis and localization of odontogenic purulent inflammatory conditions of the soft tissues of the maxillofacial region.Materials and methods. 37 patients with odontogenic exudative inflammatory lesions of the cellular spaces of the maxillofacial region were studied. After performing an ultrasound examination, intraoperative objectification of the nature of the odonto-genic exudate was performed. Results. 64.9% (n=24) of patients had echo signs of purulent inflammation in the soft tissues of the maxillofacial region were recorded, which indicates a reliably positive result of the ultrasound examination (p=0.01). The sensitivity of ultrasound examination, according to the data obtained, is Se=68.6%. The specificity of ultrasound examination is Sp=100%, due to the complete absence of false-positive results. Of the 37 (100.0%) patients studied, the precise localization of the purulent focus was recorded in 83.7% (n = 31) of cases (p<0.001). Conclusions. Ultrasound diagnostics does not demonstrate a sufficiently high sensitivity (Se = 68.6%) for use as the main differential diagnostic method. However, the high specificity of ultrasound diagnostics (Sp = 100%) indicates that the presence of data on the presence of purulent lesions of the soft tissues of the maxillofacial region is a basis for immediate surgical treatment.It has been established that the use of ultrasound diagnostics to detect the presence of cellulitis in the cellular spaces of the maxillofacial region is effective in 100% of cases.Ultrasound diagnostics is an effective method for clarifying the localization of odontogenic abscess and exudate in the cellular spaces of the maxillofacial region to reduce the invasiveness of surgical treatment and specify the diagnosis (creating access only to the affected space), the accuracy of which is 83.7%.
