Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) ІІ–ІІІ ступеня тяжкості супроводжується суттєвим
зниженням факторів неспецифічного імунного захисту ротової порожнини, зокрема активності лізоциму, що підвищує ризик бактеріальної колонізації та прогресування деструктивних змін пародонту.
Мета дослідження. Оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК) на
динаміку активності лізоциму у ротовій рідині пацієнтів із ХГП ІІ–ІІІ ступеня тяжкості.
Матеріали та методи. Обстежено 28 пацієнтів віком 35–60 років: 17 осіб основної групи отримували ЛПК двічі на рік, 11 – групи порівняння проходили стандартне базове лікування. Активність лізоциму
визначали у ротовій рідині на вихідному етапі, через 1 місяць, 6 місяців та 1 рік. Статистичну обробку
виконували у програмі STATISTICA 6.1 із застосуванням t-критерію Стьюдента (р < 0,01).
Результати дослідження. Вихідні показники лізоциму в обох групах були достовірно нижчими за
референтні. Через 1 місяць у основній групі активність ферменту зросла у 2,3 раза, тоді як у групі порівняння її зміни були недостовірними. На 6-му місяці в основній групі показник досягнув референтного рівня, зберігаючи достовірну різницю з групою порівняння, де активність лізоциму залишалася зниженою.
Після року спостереження основна група підтримувала майже нормальні значення, тоді як у групі порівняння показник суттєво не змінився.
Висновки. Застосування ЛПК забезпечує достовірне відновлення та пролонговане збереження активності лізоциму у пацієнтів із ХГП ІІ–ІІІ ступеня тяжкості, що свідчить про ефективне покращення
місцевого імунного захисту. Стандартна базова терапія без комплексної імунокорекції не призводить до
нормалізації цього маркера.
Stage II–III chronic generalised periodontitis (CGP) is accompanied by a pronounced decline in non-specific oral immune-defence factors, notably lysozyme activity, which increases the risk of bacterial colonisation and the progression of periodontal tissue destruction. Purpose of the study. To evaluate the impact of a newly developed therapeutic–prophylactic complex (TPC) on the dynamics of lysozyme activity in the oral fluid of patients with stage II–III CGP. Materials and methods. Twenty-eight patients aged 35–60 years were examined: 17 in the main group received the TPC twice a year, whereas 11 in the comparison group underwent standard basic therapy. Lysozyme
activity in oral fluid was measured at baseline, after 1 month, 6 months, and 1 year. Statistical analysis was performed with STATISTICA 6.1 using Student’s t-test (p < 0.01).
Research results. Baseline lysozyme values in both groups were significantly lower than the reference range. After 1 month the main group showed a 2.3-fold increase in enzyme activity, while changes in the comparison group were not significant. By month 6 the main-group value had reached the reference level, maintaining a significant difference from the comparison group, where lysozyme activity remained depressed. After 1 year the main group retained near-normal values, whereas the comparison group displayed no appreciable change. Conclusions. Implementation of the TPC reliably restores and sustains lysozyme activity in patients with stage II–III CGP, indicating an effective enhancement of local immune defence. Standard basic therapy without comprehensive immunocorrection does not normalise this marker.
