Номенклатура нюхових розладів. Чи потрібно це нашій країні?

Abstract

Визначення забезпечують спільні знання та загальне розуміння теми. Узгоджена термінологія необхідна для комунікації та взаємопов'язаної діяльності. Це актуально, коли ми говоримо, пишемо чи читаємо про науку. Надаючи або однозначний опис явлення, або обґрунтоване тлумачення його основних причин, кожне визначення повинно дозволяти чітку ідентифікацію та класифікацію референтних об'єктів. Сучасні терміни, що описують нюхову дисфункцію, є розпливчастими та дублюють одне одного. Мета дослідження: з метою чіткого однозначного визначення, тлумачення найпоширеніших термінів пов'язаним з нюхом, а саме: дизосмія, аносмія, гіпосмія, нормосмія, гіперосмія, нюхова непереносимість, паросмія та фантосмія (також відома як «нюхова галюцинація») написали цю статтю для українських лікарів та науковців. Це дозволить авторам та читачам літератури, пов'язаної з нюхом, мати спільне розуміння того, що мають на увазі, коли використовуються ці терміни. Результати: кількісно визначену нюхову функцію часто асоціюють з термінами, які пов'язані з кількісною нюховою дисфункцією (тобто «аносмія», «гіпосмія» та «нормосмія»). Слово «суб'єктивний» стосується самооцінки нюхової функції людини. Якісна нюхова дисфункція (тобто паросмія, фантосмія) часто розглядається як «суб'єктивна», враховуючи, що валідні психофізичні тести для оцінки цих станів наразі недоступні. Однак слово «суб'єктивний» також може бути додано до кількісних термінів (тобто аносмія, гіпосмія або нормосмія) для позначення самооцінки нюхової функції або дисфункції, яка не підтверджена психофізичним нюховим тестуванням. Незважаючи на те, що виміряна нюхова функція часто є основою для лікування пацієнтів з нюховими скаргами, суб'єктивна нюхова функція іноді може краще відображати якість життя. Висновки: пропонуємо стандартизацію використання термінів «дизосмія», «аносмія», «гіпосмія», «нормосмія», «гіперосмія», «нюхова непереносимість», «паросмія» та «фантосмія» або «нюхові галюцинації» в комунікації, пов'язаній з нюхом. Подальша уточнення як «виміряний» або «суб'єктивний» при позначенні нюхової функції є корисним у клінічних умовах. Точне використання цих термінів покращить наукову комунікацію в галузі, яка має намір розвиватися і далі.

Definitions provide shared knowledge and a common understanding of a topic. Agreed terminology is essential for communication and interconnected activities. This is important when we talk, write, or read about science. By providing either an unambiguous description of the phenomenon or a reasonable interpretation of its underlying causes, each definition should allow for the clear identification and classification of referent objects. Current terms describing olfactory dysfunction are vague and overlapping. Objective: In order to clearly and unambiguously define and interpret the most common terms related to smell, namely: dysosmia, anosmia, hyposmia, normosmia, hyperosmia, olfactory intolerance, parosmia, and phantosmia (also known as "olfactory hallucination"), we wrote this article for Ukrainian doctors and scientists. This will allow authors and readers of olfaction-related literature to have a common understanding of what is meant when these terms are used. Results: Quantitative olfactory function is often associated with terms related to quantitative olfactory dysfunction (i.e., "anosmia," "hyposmia," and "normosmia"). The word "subjective" refers to a person's selfassessment of olfactory function. Qualitative olfactory dysfunction (i.e., parosmia, phantosmia) is often considered “subjective,” given that validated psychophysical tests to assess these conditions are currently unavailable. However, the word “subjective” can also be added to quantitative terms (i.e., anosmia, hyposmia, or normosmia) to denote a self-reported olfactory function or dysfunction that is not confirmed by psychophysical olfactory testing. Although measured olfactory function is often the basis for treatment of patients with olfactory complaints, subjective olfactory function may sometimes better reflect quality of life. Conclusions: We propose standardizing the use of the terms "dysosmia", "anosmia", "hyposmia", "normosmia", "hyperosmia", "olfactory intolerance", "parosmia" and "phantosmia" or "olfactory hallucinations" in communication related to smell. Further clarification of whether olfactory function is “measured” or “subjective” is useful in clinical settings. The precise use of these terms will improve scientific communication in a field that is poised to continue to evolve.