Мета дослідження: У сучасній медицині алергологи, імунологи та оториноларингологи активно обговорюють питання включення в перелік алергічних захворювань людини «Еозинофільний середній отит», як окрему нозоформу, оскільки він значно відрізняється від інших алергічних уражень вуха за етіологією, клінічними проявами, а насамперед – тактикою лікування. Матеріали і методи: Проведений ретельний аналіз літературних даних, а також власні спостереження з приводу специфічних ознак еозинофільного середнього отиту, визначені основні діагностичні,
клінічні, лабораторні критерії. Представлено клінічний випадок ЕСО. Результати: Виявлено, що ЕСО зустрічається у хворих на бронхіальну астму та назальний поліпоз. IgE-опосредкована алергія виявляється у частинах хворих, але не є універсальним механізмом. Ця патологія розглядається як еозинофільне запальне захворювання, а не як типовий секреторний середній отит. Лікування базується на застосуванні місцевих і системних глюкокортикостероїдів. Розроблений та наданий щодо обговорення алгоритм діагностичних та лікувальних підходів. Висновки: Еозинофільний середній отит є окремою нозологічною формою, яка має тісний зв'язок з еозинофільними запальними захворюваннями дихальних шляхів. ЕСО вважається запальним захворюванням типу Th2, оскільки секрет середнього вуха містить багаточисельні еозинофіли і високу концентрацію
біомаркерів запалення типу 2, таких як IgE, еозинофільний катіонний білок та IL5. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на уточнення різних фенотипів і ендотипів ЕСО і на розробку стратегій лікування, включаючи використання біологічних препаратів.
Purpose of the study: Allergists, immunologists, and otorhinolaryngologists are actively discussing about inclusion "Eosinophilic otitis media" in the list of human allergic diseases as a separate nosoform, since it differs significantly from other allergic ear lesions in etiology, clinical manifestations, and, above all, treatment tactics. Materials and methods: A probing analysis of literature data, as well as our own observations regarding the specific signs of eosinophilic otitis media, was conducted, and the main diagnostic, clinical, and laboratory criteria were determined. A clinical case of ESO is provided. Results: It has been found that eosinophilic otitis media occurs in patients with bronchial asthma and nasal
polyposis. IgE-mediated allergy is found in some patients, but is not a universal mechanism. This pathology is considered as an eosinophilic inflammatory disease, and not as a typical secretory otitis media. Treatment is based on the use of local and systemic glucocorticosteroids. An algorithm of diagnostic and therapeutic approaches has been developed and provided for discussion. Conclusions: Eosinophilic otitis media is a distinct nosological form that is closely related to eosinophilic inflammatory diseases of the respiratory tract. It is considered a Th2 inflammatory disease because middle ear secretions contain numerous eosinophils and high concentrations of type 2 inflammatory biomarkers such as IgE, eosinophilic cationic protein, and IL-5. Further studies should be aimed at clarifying the different phenotypes and endotypes of eosinophilic otitis media and at developing treatment strategies, including the use of biologics medicines.
