Себорейний кератоз: модель онкогенної активації без злоякісної трансформації

Abstract

Себорейний кератоз – поширене доброякісне епідермальне новоутворення, частота якого зростає з віком і яке зазвичай має характерні клініко-дерматоскопічні ознаки, хоча атипові форми можуть імітувати злоякісні пухлини. Попри наявність активуючих мутацій у онкогенних шляхах (FGFR3, PI3K–AKT, RAS–MAPK), ураження залишаються стабільними та неінвазивними, що свідчить про ефективні механізми контролю пухлинного росту. Їх вивчення є важливим для розуміння ранніх етапів канцерогенезу.Мета роботи: узагальнити сучасні дані щодо молекулярного патогенезу себорейного кератозу, проаналізувати взаємодію онкогенної активації з протипухлинними механізмами та розробити концептуальну модель контекст-залежної онкогенної активації з оцінкою її терапевтичного потенціалу в онкодерматології. Матеріали і методи: виконано концептуальний огляд сучасної літератури з аналізом публікацій у PubMed, Scopus і Web of Science щодо молекулярного патогенезу себорейного кератозу, зокрема сигнальних шляхів, мутаційного спектра та клітинної сенесценції. Результати. Себорейний кератоз формується внаслідок поєднання онкогенної активації (FGFR3–RAS–MAPK, PI3K–AKT) та збережених протипухлинних механізмів, що обмежують проліферацію в межах епідермісу без інвазії. Висновки.Себорейний кератоз є прикладом контрольованої онкогенної активації, у якій баланс між проліферативними та антионкогенними механізмами забезпечує стабільну, неінвазивну гіперплазію без розвитку карциногенезу. Отримані дані дозволяють розглядати себорейний кератоз як модель «керованої неопластичної стабілізації» та потенційну основу для нових терапевтичних підходів у дерматоонкології.

Seborrheic keratosis is a common benign epidermal neoplasm whose prevalence increases with age and which typically presents with characteristic clinical and dermoscopic features, although atypical variants may mimic malignant tumors. Despite the presence of activating mutations in oncogenic pathways (FGFR3, PI3K–AKT, RAS–MAPK), these lesions remain stable and non-invasive, suggesting effective mechanisms of tumor growth control. Their study is important for understanding the early stages of carcinogenesis.The purpose:to summarize current data on the molecular pathogenesis of seborrheic keratosis, analyze the interaction between oncogenic activation and tumor-suppressive mechanisms, and develop a conceptual model of context-dependent oncogenic activation with an assessment of its therapeutic potential in oncodermatology. Materials and Methods: a conceptual review of the current literature was performed, including analysis of publications indexed in PubMed, Scopus, and Web of Science, focusing on the molecular pathogenesis of seborrheic keratosis, particularly signaling pathways, mutational spectrum, and cellular senescence.Results. Seborrheic keratosis develops as a result of the interplay between oncogenic activation (FGFR3– RAS–MAPK, PI3K–AKT) and preserved tumor-suppressive mechanisms that limit proliferation to the epidermis without invasion.Conclusions.Seborrheic keratosis represents an example of controlled oncogenic activation in which the balance between proliferative and anti-oncogenic mechanisms ensures stable, non-invasive epidermal hyperplasia without progression to carcinogenesis. These findings suggest that seborrheic keratosis may serve as a model of “controlled neoplastic stabilization” and a potential conceptual basis for the development of new therapeutic approaches in dermatooncology.