Субфебрилітет у дітей: особливості диференційної діагностики та лікування

Abstract

Субфебрилітет у дітей є однією з найпоширеніших причин звернення батьків до педіатра та дитячого інфекціоніста. Тривале підвищення температури тіла в межах 37,1–38,0°С нерідко супроводжується значними діагностичними труднощами, оскільки може бути проявом як транзиторних функціональних станів, так і тяжких інфекційних, аутоімунних, онкогематологічних чи ендокринних захворювань. За сучасними даними, у структурі причин субфебрилітету в дитячому віці переважають інфекційні захворювання, однак суттєву роль відіграють психовегетативні порушення, поствірусні стани, автоімунна патологія та латентні запальні процеси. У педіатричній практиці особливого значення набуває диференційна діагностика «лихоманкового синдрому невідомого генезу», оскільки невчасна верифікація етіології може призвести до прогресування основного захворювання та розвитку ускладнень. Водночас необґрунтоване призначення антибактеріальної терапії при функціональному або вірусному субфебрилітеті сприяє антибіотикорезистентності та медикаментозному навантаженню на дитячий організм, підвищує ризик побічних реакцій, дисбіотичних змін і нераціонального використання лікарських засобів.