Аналіз профілактичної спроможності мукозальної вакцини лантіген б при хронічному назофарингіті з локальними інтеркурентними станами

Abstract

Проаналізувати профілактичну спроможність мукозальної вакцини Лантіген Б щодо кількості, тривалості і тяжкості гострих респіраторних захворювань, частоти та структури ускладнень, а також необхідності фіналізуючих аденотомій при хронічному назофарингіті з локальними інтеркурентними станами. Матеріали та методи. Проаналізовано результати спостереження за 214 пацієнтами трьох основних груп, яким до стандартного лікування призначали імунореабілітацію мукозальною вакциною Лантіген Б, та 35 дітьми контрольної групи, які отримували стандартне лікування без мукозальної вакцини. До основної групи (ОГ) I увійшли 62 пацієнти з хронічним назофарингітом без локальних інтеркурентних станів, до ОГ II – 41 дитина з хронічним назофарингітом на тлі гіпертрофії глоткового мигдалика, до ОГ III – 111 осіб із хронічним назофарингітом на тлі алергічного риніту. Протягом 26 тижнів після завершення імунізації оцінювали кількість, тривалість і тяжкість гострих респіраторних захворювань, частоту та структуру ускладнень, а також кількість аденотомій. Тяжкість гострих респіраторних захворювань визначали за візуально-аналоговою шкалою та за даними відеоендоскопічної оцінки MSS. Результати дослідження. Через 26 тижнів після імунокорекції в усіх основних групах достовірно зменшилася кількість випадків гострих респіраторних захворювань, а в ОГ I та ОГ II також скоротилася їх тривалість (р<0,05). Тяжкість гострих респіраторних захворювань за ВАШ і MSS достовірно знизилася в усіх основних групах порівняно з показниками до лікування. У пацієнтів з ХНФ без локальних інтеркурентних станів встановлено позитивну динаміку щодо гострого бактеріального риносинуситу, хронічного риносинуситу без поліпів, гострого середнього отиту та секреторного отиту. У хворих із ХНФ на тлі ГГМ достовірно зменшилася частота гострого бактеріального риносинуситу та секреторного отиту, а у пацієнтів із ХНФ на тлі АР – гострого середнього отиту і секреторного отиту (р<0,05). Найкращі результати щодо уникнення аденотомії отримано в ОГ I та ОГ III, тоді як у дітей ОГ II після імунокорекції показання до аденотомії були зняті у 48,8 % випадків. Висновки. Мукозальна вакцина Лантіген Б продемонструвала достовірну профілактичну ефективність у пацієнтів із хронічним назофарингітом без локальних інтеркурентних станів, на тлі гіпертрофії глоткового мигдалика та на тлі алергічного риніту щодо зменшення кількості й тяжкості гострих респіраторних захворювань. Імунокорекція Лантігеном Б сприяє зниженню частоти окремих ускладнень хронічного назофарингіту залежно від клінічного варіанта захворювання та дозволяє зменшити потребу в аденотомії, а у дітей із хронічним назофарингітом на тлі гіпертрофії глоткового мигдалика у частині випадків відтермінувати або уникнути хірургічного втручання.

The purpose of the study was to analyze the prophylactic capacity of the mucosal vaccine Lantigen B regarding the number, duration, and severity of acute respiratory diseases, the frequency and structure of complications, as well as the need for final adenotomies in chronic nasopharyngitis with local intercurrent conditions. Materials and methods. The results of follow-up in 214 patients from three main groups who received immunorehabilitation with the mucosal vaccine Lantigen B in addition to standard treatment were analyzed, along with 35 children in the control group who received standard treatment without the mucosal vaccine. MG I included 62 patients with chronic nasopharyngitis without local intercurrent conditions, MG II included 41 children with chronic nasopharyngitis associated with pharyngeal tonsil hypertrophy, and MG III included 111 patients with chronic nasopharyngitis associated with allergic rhinitis. During the 26 weeks after completion of immunization, the number, duration, and severity of acute respiratory diseases, the frequency and structure of complications, and the number of adenotomies were assessed. The severity of acute respiratory diseases was evaluated using the visual analogue scale and physicianrated MSS videoendoscopic assessment. Research results. At 26 weeks after immunocorrection, all main groups demonstrated a significant decrease in the number of acute respiratory disease episodes, while in MG I and MG II their duration also significantly decreased (p<0.05). The severity of acute respiratory diseases according to both VAS and MSS significantly decreased in all main groups compared with baseline. In patients with chronic nasopharyngitis without local intercurrent conditions, a positive trend was observed for acute bacterial rhinosinusitis, chronic rhinosinusitis without polyps, acute otitis media, and secretory otitis media. In patients with chronic nasopharyngitis associated with pharyngeal tonsil hypertrophy, the frequency of acute bacterial rhinosinusitis and secretory otitis media significantly decreased, whereas in patients with chronic nasopharyngitis associated with allergic rhinitis, a significant decrease was found in acute otitis media and secretory otitis media (p<0.05). The best results in avoiding adenotomy were obtained in MG I and MG III, while in MG II indications for adenotomy were withdrawn in 48.8 % of children after immunocorrection. Conclusions. The mucosal vaccine Lantigen B demonstrated significant prophylactic efficacy in patients with chronic nasopharyngitis without local intercurrent conditions, with pharyngeal tonsil hypertrophy, and with allergic rhinitis in reducing the number and severity of acute respiratory diseases. Immunocorrection with Lantigen B contributes to a decrease in the frequency of selected complications of chronic nasopharyngitis depending on the clinical variant of the disease and reduces the need for adenotomy; in children with chronic nasopharyngitis associated with pharyngeal tonsil hypertrophy, it may in some cases delay or avoid surgical intervention.