Клініко-імунологічна оцінка результатів лікування різних етіопатогенетичних варіантів хронічного назофарингіту з використанням мукозальної вакцини. Мета роботи. Підвищити ефективність консервативного лікування хронічного назофарингіту (ХНФ) у пацієнтів з гіпертрофією глоткового мигдалика (ГГМ) та без неї шляхом розробки методики імуномодулюючої обґрунтованої фармакотерапії різних етіопатогенетичних
варіантів запалення глоткового мигдалика залежно від асоційованих станів назофарингеальної зони з використанням мукозальної вакцини Лантіген Б. Матеріали та методи. Обстежено 214 пацієнтів із ХНФ, яких розподілено на 3 основні групи залежно від асоційованих станів
назофарингеальної зони та яких лікували із застосуванням Лантігену Б, а також 35 хворих контрольної групи, які отримували лікування без мукозальної вакцини. Ефективність оцінювали до та після лікування за самооцінкою і лікарською оцінкою симптомів, змінами клітинного
складу назального слизу, ступенем дисбіозу носоглоткового секрету, показниками системного й локального імунітету, зокрема рівнями IL-1β, IFN-α та sIgA у ротоглотковому секреті. Результати дослідження. Після лікування в ОГ I (ХНФ) та ОГ III (ХНФ + АР) відзначено
достовірне зниження сумарної самооцінки симптомів за ВАШ – відповідно з 7,13 до 3,21 та з 6,65 до 3,45, а також оцінки за шкалою MSS – з 2,18 до 0,35 та з 2,37 до 0,93; в ОГ II (ХНФ + ГГМ) зміни були менш вираженими. Лейкоцитоз назального слизу достовірно регресував у всіх основних групах, нейтрофільоз – переважно в ОГ I та ОГ II. У периферичній крові після вакцинації в ОГ I зникали лімфоцитоз, в ОГ II – лейкоцитоз, а в ОГ III знижувалися відносні рівні лімфоцитів та еозинофілів. В основних групах спостерігалася тенденція до нормалізації імуноглобулінів, достовірне підвищення sIgA, відновлення IFN-α та зниження IL-1β переважно в ОГ I та ОГ III. В ОГ II імунологічні зрушення були менш вираженими, що частково пояснювалося вихідними нормальними значеннями IFN-α. Висновки. Клінічно задовільний результат лікування Лантігеном Б встановлено у 82,3% хворих ОГ I, 48,8% – ОГ II та 76,6% – ОГ III проти 22,9% у контрольній групі. У пацієнтів із ХНФ, асоційованим
із ГГМ, вакцинація може бути рекомендована як етап передопераційної підготовки для покращення санітарного стану назофарингеальної зони та профілактики післяопераційних ускладнень. У дітей із ХНФ на тлі ГГМ застосування Лантігену Б в окремих випадках дає змогу уникнути хірургічного втручання, оскільки у 20 із 41 (48,8%) пацієнта через 8 тижнів лікування показання до аденотомії були відсутні.
The purpose of the study was to improve the effectiveness of conservative treatment of chronic nasopharyngitis (CNP) in patients with and without pharyngeal tonsil hypertrophy
(PTH) by developing a method of immunomodulatory
pathogenetically substantiated pharmacotherapy for
different etiopathogenetic variants of pharyngeal tonsil
inflammation depending on the associated conditions of the
nasopharyngeal area using the mucosal vaccine Lantigen
B. Materials and methods.A total of 214 patients with CNP
were examined and divided into 3 main groups depending
on the associated conditions of the nasopharyngeal
area and were treated using Lantigen B, as well as
35 patients in the control group who received treatment
without the mucosal vaccine. Treatment effectiveness was
assessed before and after therapy according to patient
self-assessment and physician assessment of symptoms,
changes in the cellular composition of nasal mucus, the
degree of dysbiosis of the nasopharyngeal secretion, and
indicators of systemic and local immunity, in particular
the levels of IL-1β, IFN-α, and sIgA in the oropharyngeal
secretion. Research results. After treatment, a significant
decrease in the cumulative self-assessment of symptoms
on the VAS was observed in MG I (CNP) and MG III
(CNP + AR), from 7.13 to 3.21 and from 6.65 to 3.45,
respectively, as well as in the MSS score, from 2.18 to
0.35 and from 2.37 to 0.93; in MG II (CNP + PTH), the
changes were less pronounced. Leukocytosis of the nasal
mucus significantly regressed in all main groups, while
neutrophilia regressed predominantly in MG I and MG
II. In peripheral blood after vaccination, lymphocytosis
disappeared in MG I, leukocytosis disappeared in MG
II, and the relative levels of lymphocytes and eosinophils
decreased in MG III. In the main groups, a tendency
toward normalization of immunoglobulins, a significant
increase in sIgA, restoration of IFN-α, and a decrease in
IL-1β were observed predominantly in MG I and MG III.
In MG II, immunological changes were less pronounced,
which was partly explained by initially normal IFN-α
values. Conclusions. A clinically satisfactory treatment
outcome with Lantigen B was established in 82.3% of
patients in MG I, 48.8% in MG II, and 76.6% in MG III
versus 22.9% in the control group. In patients with CNP
associated with PTH, vaccination may be recommended
as a stage of preoperative preparation to improve the
sanitary condition of the nasopharyngeal area and prevent
postoperative complications. In children with CNP
associated with PTH, the use of Lantigen B in some cases
makes it possible to avoid surgical intervention, since in
20 of 41 (48.8%) patients, indications for adenotomy were
absent after 8 weeks of treatment.
