Іонізуюче випромінювання є одним із найпотужніших екзогенних ушкоджуваних чинників, здатних ініціювати багатовекторні порушення на клітинному та молекулярному рівнях. Його біологічна дія реалізується через поєднання прямих ефектів – ушкодження ДНК, мембран і білкових комплексів
– та опосередкованих реакцій, зокрема оксидативного стресу, дисрегуляції сигнальних шляхів і ферментативних мереж. Сукупність цих подій запускає довготривалі метаболічні зсуви у тканинах-мішенях. Особливої уваги набуває проблема міжпоколінних наслідків, за якої вплив опромінення на батьківський організм відображається у зміненому соматичному й метаболічному фенотипі
потомства через геномні, епігенетичні та системно-метаболічні механізми. Дослідження таких ефектів має фундаментальне значення для сучасної радіобіології й екологічної медицини, є прикладно важливим для медицини катастроф та формує доказову базу для популяційної генетики і
біомоніторингу радіаційних ризиків.
Ionizing radiation is one of the most powerful exogenous damaging factors
capable of initiating multivector disturbances at the cellular and molecular levels. Its
biological action is mediated by a combination of direct effects – damage to DNA,
membranes, and protein complexes – and indirect reactions, including oxidative
stress, dysregulation of signaling pathways, and impairment of enzymatic networks.
Together, these events trigger long-term metabolic shifts in target tissues.The
problem of intergenerational effects, in which radiation exposure of the parental
organism is manifested in altered somatic and metabolic phenotypes of the offspring
through genomic, epigenetic, and systemic-metabolic mechanisms, is of particular
importance. Studying such effects is of fundamental significance for modern
radiobiology and environmental medicine, has practical relevance for disaster
medicine, and contributes to the evidence base for population genetics and
biomonitoring of radiation risks.
