Метою статті є аналіз доказової бази психофізіологічних обмежень поліграфа та систематизація ризиків помилкових результатів у популяції осіб з бойовим досвідом, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) і пов’язаними соматичними та неврологічними наслідками. Проводився огляд та аналіз публікацій за базами PubMed, Scopus та PsycINFO (2018–2024рр.), що стосуються психофізіологічних механізмів поліграфії і її валідності, вегетативної дисфункції при ПТСР і легкій черепно%мозковій травмі (лЧМТ), фармакологічних модифікаторів вегетативної реактивності. Доведено що точність стандартного методу порівняльних запитань (CQT) не перевищує 70–80% навіть у лабораторних умовах. ПТСР системно підвищує базальний симпатичний тонус, порушує диференціальну реактивність на стимули та суттєво підвищує частку хибнопозитивних результатів. Дисоціативний підтип ПТСР, навпаки, може спричиняти хибнонегативні результати. Легка ЧМТ – поширений наслідок бойового досвіду – спричиняє стійку вегетативну дисфункцію, що зберігається поза клінічним відновленням. Фармакологічне лікування ПТСР (СІЗЗС, бета-блокатори, бензодіазепіни) додатково й по-різному модифікує досліджувані параметри. Таким чином, застосування поліграфа щодо осіб з бойовим досвідом, верифікованим або ймовірним ПТСР чи лЧМТ без попередньої психіатричної оцінки є методологічно неспроможним. Результати тесту не підлягають ізольованій інтерпретації без урахування клінічного статусу обстежуваного. Лікар-психіатр здатний відігравати ключову роль у забезпеченні клінічно обґрунтованого підходу до інтерпретації даних поліграфного обстеження.
The purpose of the article was to analyze the evidence base of the psychophysiological limitations of the polygraph and to systematize the risks of false results in a population of individuals with combat experience, post-traumatic stress disorder (PTSD), and related
somatic and neurological consequences. A review and analysis of publications from the PubMed, Scopus, and PsycINFO databases (2018–2024) was conducted, concerning the psychophysiological mechanisms of polygraphy and its validity, autonomic dysfunction in
PTSD and mild traumatic brain injury (mTBI), and pharmacological modifiers of autonomic reactivity. It was confirmed that the accuracy of the standard comparative question test (CQT) method does not exceed 70–80% even under laboratory conditions. PTSD systematically
increases basal sympathetic tone, disrupts differential reactivity to stimuli, and significantly increases the proportion of false positive results. The dissociative subtype of PTSD, in contrast, may cause false negative results. Mild TBI – a common consequence of combat
experience – causes persistent autonomic dysfunction that persists beyond clinical recovery. Pharmacological treatment of PTSD (SSRIs, beta-blockers, benzodiazepines) additionally and differently modifies the parameters under study. Thus, the use of a polygraph on
individuals with combat experience, verified or probable PTSD, or mild TBI without prior psychiatric evaluation is methodologically untenable. Test results cannot be interpreted in isolation without considering the clinical status of the examinee. A psychiatrist can play a
key role in ensuring a clinically justified approach to interpreting polygraph examination data.
