Простір і час, будучи засадничими, пов’язаними між собою
категоріями розчленовування та освоєння людиною навколишньої
дійсності, пронизують мовну і, отже, фразеологічну картини світу.
З урахуванням того, що сьогодні регіональна та загальнонаціональна фраземіка як потужний транслятор культурної інформації
активно досліджується на фоні лінгво- й етнолінгвокультурного
кодування, вивчення просторового коду на матеріалі фразеології російських переселенських говірок Одещини можна вважати
актуальним і перспективним. Простір у «мові» народної фразеології осмислюється за допомогою реалій сільської місцевості, в
якій мешкають діалектоносії. Ці реалії легко впізнаються не лише
представниками старшого покоління, але й людьми молодого та
середнього віку і без зусиль семантизуються селянами. При уважному розгляді виявляється, що основу подібних фразем становлять ключові слова-локуси, що є об’єктами матеріального світу
зі стійкою культурною символікою: двор, калитка, ворота, вода,
путь / дорога. В основі значної кількості фразем, що групуються
усередині просторового лінгвокультурного коду, лежить давня архетипічна опозиція «своє / чуже». Такими локусами, що розмежовують простір на «своє» і «чуже», виконують у багатьох випадках
апотропейну функцію і наділені внаслідок цього ритуальною семантикою, є локуси ворота, хвіртка, вода, двір. Шлях, дорога посідають значне місце в регіональній та загальнонаціональній картинах світу, набуваючи нових культурних значень і функціонуючи
в російському лінгвокультурному просторі у функуцї культурного
знаку. Культурно значущим концептом просторового лінгвокультурного коду є також концепт рука, широко представлений у фразеологічному фонді російських переселенців.
The phraseology of Russian immigrant dialects of Odessa region – of southern Russian origin, mainly Kursk –Orel – constitutes a unique not sufficient studied linguistic and cultural layer. Space and time, being fundamental, interconnected categories of dividing and mastering the surrounding reality by person, permeate linguistic and, therefore, phraseological picture of the world. Taking into consideration that the current regional and nation-wide phrasemics as a powerful translator of cultural information is actively investigated in the light of linguistic and ethnolinguocultural codification, studying of the spatial code based on phrasemics of the Russian immigrant dialects of Odessa region can be actual and perspective. The space in the «language» of folk phraseology is understood based on realities of the countryside, where dialect speakers live. These realities are easily recognizable not only by older generation, but also by young and middle-aged people and are easily semantized by peasants. A closer look reveals that such phrasemes are based on locus keywords that are the objects of the material world with strong cultural symbolics: калитка, ворота, вода, путь / дорога. At the heart of a significant number of phrasemes grouped within the spatial linguocultural code is the ancient archetypical opposition «own / foreign». Such loci, which delimit space into «own» and «foreign», perform in many cases an apotropaic function and are endowed with ritual semantics, include gate, wicket, water, yard. Way and road occupy a significant place in the regional and national picture of the world, acquiring new cultural meanings and functioning in the Russian linguistic and cultural space as a cultural sign. The concept «рука», widely represented in the phraseological fund of Russian immigrants, is also a culturally significant concept of the spatial linguistic and cultural code.
