The role of emotional intelligence in teaching clinical disciplines: experience of the department of family medicine, general practice and polyclinic therapy of Odesa National Medical University

Abstract

In modern medical education, increasing attention is paid not only to clinical knowledge and technical skills but also to the development of emotional competencies of future physicians. Emotional intelligence is considered a crucial factor for effective communication, professional interaction, trust building, and the implementation of patient-centered care. Teachers of clinical disciplines play a key role in shaping these qualities, as they create the emotional climate of the learning environment and serve as professional role models for students. The aim of the study was to determine the impact of the systematic integration of emotional intelligence development elements into the educational process of senior medical students on the quality of mastering clinical disciplines, psychological comfort during classes, and the formation of communication and self-regulation skills. The study was conducted at the Department of Family Medicine, General Practice and Polyclinic Therapy of Odesa National Medical University among sixth-year students during the course “General Practice (Family Medicine).” A total of 75 students participated and were divided into a traditional teaching group and an emotional-intelligence-focused group. The intervention included role-playing, simulation of clinical scenarios, motivational interviewing, and structured reflection at the end of each class. Effectiveness was evaluated through a comparative analysis of teacher observations and anonymous student questionnaires. Increased student engagement, improved teamwork, and better development of empathetic listening and emotional selfregulation were observed in the EI-focused group. Students in this group also reported higher levels of psychological comfort and satisfaction with the learning process. The findings indicate that incorporating emotional intelligence development into clinical training contributes to the formation of professionally significant qualities in future physicians and may serve as a promising direction for improving medical education.

У сучасній медичній освіті дедалі більшої актуальності набуває формування не лише клінічних знань і практичних навичок, але й розвитку емоційних компетентностей майбутніх лікарів. Емоційний інтелект розглядається як важливий чинник ефективної комунікації, професійної взаємодії, формування довіри та забезпечення пацієнт-орієнтованого підходу. Особлива роль у розвитку цих якостей належить викладачам клінічних дисциплін, які створюють емоційний клімат навчального середовища та виступають моделлю професійної поведінки для студентів. Метою дослідження було визначити вплив системного впровадження елементів розвитку емоційного інтелекту в освітній процес студентів старших курсів на якість засвоєння клінічних дисциплін, рівень психологічного комфорту під час занять та формування комунікативних і регуляторних навичок. Дослідження проведено на кафедрі сімейної медицини, загальної практики та поліклінічної терапії Одеський національний медичний університет серед студентів шостого курсу під час вивчення дисципліни «Загальна практика (сімейна медицина)». У дослідженні взяли участь 75 здобувачів освіти, яких розподілили на групу традиційного навчання та групу з інтеграцією методів розвитку емоційного інтелекту. До інтервенції входили рольові ігри, моделювання клінічних ситуацій, мотиваційне консультування та структурована рефлексія наприкінці кожного заняття. Оцінювання ефективності здійснювалося шляхом порівняльного аналізу викладацьких спостережень та результатів анонімного анкетування студентів. Встановлено підвищення рівня залученості до навчального процесу, покращення командної взаємодії, розвитку навичок емпатичного слухання та емоційної саморегуляції. Студенти групи з інтеграцією ЕІ частіше відзначали високий рівень психологічного комфорту та задоволеності навчанням. Отримані результати свідчать, що включення елементів розвитку емоційного інтелекту до структури клінічної підготовки сприяє формуванню професійно значущих якостей майбутніх лікарів та може розглядатися як перспективний напрям удосконалення медичної освіти.