Мета дослідження – оцінити клініко-анамнестичну картину пацієнток з ендометріозасоційованим безпліддям.
Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Науково-клінічного центру ендометріозу ІІІ рівня акредитації
Європейської ліги ендометріозу (Багатопрофільний медичний центр Одеського національного медичного університету)
у 2023–2024 рр. Обстежено 95 безплідних пацієнток репродуктивного віку з ендоскопічно верифікованим генітальним
ендометріозом (ГЕ).
Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік пацієнток склав (31,5±3,0) року. Первинне безпліддя було
діагностовано у 61 (64,71 %) пацієнтки, вторинне – у 34 (35,29 %). Тривалість безплідного періоду в деяких випадках сягала
8 років і в середньому склала (4,57±1,32) року. У кожної другої пацієнтки тривалість безпліддя перебувала у межах 3–5
років – 54 (57,35 %). У пацієнток із тривалістю безпліддя <3 років показники кількості антральних фолікулів (правий яєчник – 8,8±0,50, лівий яєчник – 7,2±0,40) та товщини М-ехо (9,6±1,2) відповідали збереженій оваріальній функції. Найбільш
виражені порушення встановлено у жінок із безпліддям понад 5 років, що супроводжувалося майже двократним зменшенням кількості антральних фолікулів (3,9±0,36 і 3,1±030) та зниженням товщини М-ехо (7,6±1,5) (p<0,001). У групі жінок із
тривалістю безплідного періоду <3 років переважали пацієнтки з І–ІІ стадіями ГЕ за r-ASRM (40,00 та 25,00 % відповідно).
Найбільш несприятливий перебіг захворювання спостерігали у пацієнток із тривалістю безплідного періоду понад 5 років, у
яких домінували двобічні ендометріоми (47,62 %) та тяжкі форми спайкового процесу органів малого таза (28,57 та 42,86 %
відповідно). Аналіз особливостей ендометріоїдного ураження яєчників показав, що при безплідді <3 років у всіх групах домінували однобічні ендометріоми (81,82 %), однак при тривалості безплідного періоду понад 5 років частіше діагностували
двобічне ураження яєчників (до 16,37 %). Спайковий процес ОМТ І–ІІ ступенів (18,52 і 14,81 %) частіше реєстрували у
пацієнток із коротшою тривалістю безпліддя, тоді як при тривалості безпліддя понад 5 років частіше діагностували ІІІ–IV
ступені (9,26 %) адгезивного ураження ОМТ.
Висновки. Збільшення тривалості безплідного періоду (більше 5 років) можна вважати одним із прогностично несприятливих критеріїв при оцінці репродуктивного потенціалу в жінок з ендометріозасоційованим безпліддям.
The aim of the study – to evaluate the clinical and anamnestic features of patients with endometriosis-associated infertility.
Materials and Methods. The study was conducted at the Scientific and Clinical Center for Endometriosis (Level III accreditation
by the European Endometriosis League) of the Multidisciplinary Medical Center of Odesa National Medical University during
2023–2024. A total of 95 infertile women of reproductive age with endoscopically verified genital endometriosis (GE) were examined.
Results and Discussion. The mean age of the patients was (31.5±3.0) years. Primary infertility was diagnosed in 61 (64.71 %)
women, and secondary infertility in 34 (35.29 %). The duration of infertility in some cases reached up to 8 years, with an
average duration of (4.57±1.32) years. In every second patient, the infertility period ranged from 3 to 5 years – 54 (57.35 %).
In patients with infertility lasting less than 3 years, the number of antral follicles (right ovary – 8.8±0.50; left ovary – 7.2±0.40)
and the M-echo thickness (9.6±1.2) corresponded to preserved ovarian function. The most pronounced impairments were
observed in women with infertility lasting more than 5 years, which was accompanied by an almost twofold reduction
in the number of antral follicles (3.9±0.36 and 3.1±0.30) and a decrease in M-echo thickness (7.6±1.5) (p<0.001).
In the group of women with infertility duration of less than 3 years, patients with stage I–II endometriosis according to the revised
American Society for Reproductive Medicine (r-ASRM) classification predominated (40.00 and 25.00 %, respectively). The most
unfavorable course of the disease was observed in patients with infertility lasting more than 5 years, among whom bilateral
endometriomas (47.62 %) and severe forms of pelvic adhesive disease (28.57 and 42.86 %, respectively) were predominant.
Analysis of ovarian endometriotic involvement revealed that in all groups with infertility duration of less than 3 years, unilateral
endometriomas predominated (81.82 %); however, with infertility lasting more than 5 years, bilateral ovarian involvement was
more frequently diagnosed (up to 16.37 %). Adhesive processes of the pelvic organs of grade I–II (18.52 and 14.81 %) were more
common in patients with shorter infertility duration, while grade III–IV adhesions (9.26 %) were more frequently diagnosed in those
with infertility exceeding 5 years.
Conclusions.An increase in the duration of infertility (more than 5 years) can be considered one of the prognostically unfavorable
criteria when assessing the reproductive potential of women with endometriosis-associated infertility.
