Abstract:
Сучасна дитяча стоматологія
потребує впровадження методів, що забезпечують безболісність та відсутність психологічної
травматизації. За даними AAPD, до 40–60 %
дітей віком до 6 років демонструють значні поведінкові труднощі, що робить якісне лікування в
свідомості неможливим. Попри переваги, седація
є процедурою підвищеного ризику з можливими
респіраторними та кардіореспіраторними ускладненнями. В Україні відсутня уніфікована систематизація абсолютних та відносних показань, що
призводить до суб’єктивізму та зростання судово-медичних ризиків. Коректне розмежування
показань є не лише клінічним, а й етико-правовим питанням безпеки пацієнта та захисту лікаря.
Мета. Обґрунтувати значення чіткої диференціації абсолютних та відносних показань до
седації та довести, що синергія стоматолога й анестезіолога є фундаментальною умовою забезпечення якості лікування та юридичної безпеки
медичного персоналу.
