Порівняння антимікробної дії лимонної кислоти та цитратів моноетаноламонію щодо різних мікроорганізмів

Abstract

Поширення мультирезистентних мікроорганізмів зумовлює необхідність пошуку альтернативних антимікробних агентів із простішою хімічною будовою та прогнозова ними механізмами дії. У цьому контексті органічні кислоти та їх солі, зокрема лимонна кислота та її похідні, становлять значний інтерес завдяки поєднанню антимікробної активності, доступності та потенційної біосумісності. Згідно результатів проведених досліджень встановлено, що лимонна кислота (H3Cit) із усіх дослідних сполук проявляла найвищу антимікробну активність щодо більшості досліджених грампозитивних (Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, Bacillus subtilis) і грамнегативних бактерій (Escherichia coli, Proteus vulgaris, Salmonella enterica, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa). Дигідроцитрат моноетано ламонію ((MEAH)H2Cit) характеризувався помірною та вибірковою активністю, тоді як інші заміщені цитрати ((MEAH)2HCit та (MEAH)3Cit) у більшості випадків виявляли слаб ку або відсутню інгібувальну дію. Щодо Candida albicans незначну протигрибкову ак тивність продемонстрував лише (MEAH)3Cit. Отримані дані свідчать, що антимікробна активність цитратів значною мірою за лежить від хімічної форми сполуки та ступеня нейтралізації кислотної функції. Підви щення рівня нейтралізації лимонної кислоти супроводжується зниженням її антимікроб них властивостей, що підкреслює ключову роль кислотності та комплексоутворюваль них властивостей цитрат іонів у реалізації антимікробної дії.

The spread of multidrug resistant microorganisms necessitates the search for alternative antimicrobial agents with simpler chemical structures and predictable mechanisms of action. In this context, organic acids and their salts, in particular citric acid and its derivatives, are of considerable interest due to the combination of antimicrobial activity, availability and potential biocompatibility. According to the results of the studies, it was found that citric acid (H3Cit) of all the tested compounds exhibited the highest antimicrobial activity against most of the tested gram positive (Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, Bacillus subtilis) and gram negative bacteria (Escherichia coli, Proteus vulgaris, Salmonella enterica, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa). Monoethanolammonium dihydrocitrate ((MEAH)H2Cit) was characterized by moderate and selective activity, while other substituted citrates ((MEAH)2HCit and (MEAH)3Cit) in most cases showed weak or no inhibitory effect. Only (MEAH)3Cit showed insignificant antifungal activity against Candida albicans. The obtained data indicate that the antimicrobial activity of citrates largely depends on the chemical form of the compound and the degree of neutralization of the acid function. An increase in the level of neutralization of citric acid is accompanied by a decrease in its antimicrobial properties, which emphasizes the key role of acidity and complexing properties of citrate ions in the implementation of antimicrobial action.