Abstract:
Ендометріоз – хронічне естроген-залежне запальне захворювання, пов’язане з присутністю ендометріальної строми та залоз поза порожниною матки. На ендометріоз страждають близько 10 % жінок репродуктивного віку та приблизно 35–40 % жінок з хронічним тазовим болем, безпліддям та/або дисфункцією залучених органів, диспауренією. Однак, у 20-25 % пацієнток ендометріоз може протікати безсимптомно. Залучення кишківника часто зустрічається у пацієнток з глибокими формами ендометріозу та складає 4-37 % від усіх пацієнток з виявленим ендометріозом. Найчастіше у процес залучається відділи товстого кишківника (у 90 % випадків - пряма кишка та сигмоподібна. Більшість пацієнток з ураження кишківника мають вогнища ендометріозу інших локалізацій, але в деяких випадків ураження кишківника може бути ізольованим. Специфічними симптомами ураження кишківника, в залежності від ступеня інвазії, форми та локалізації вогнищ можуть бути: кров в калі під час менструації, болі з іррадіацією у пряму кишку, закрепи, дисхезія, непрохідність кишківника (у випадках обструкції його просвіту), що дає можливість клінічно запідозрити цей діагноз. Підбір діагностичних методів для виявлення кишкових форм ендометріозу в деяких випадках складає значну проблему . В частині випадків глибокий ендометріоз з залученням кишківника не діагностовано/чи достатньо не оцінений ступень ураження та діагноз встановлюється інтраопераційно. Підвищення ефективності діагностичних методів чи їх сукупності дуже важливо для подальшого диференційованого підходу до лікування пацієнток. Мета. Оцінити ефективність діагностичних методів шляхом порівняння діагнозів на доопераційному етапі та після хірургічного втручання.
