Evaluating acid-reducing medications through their effect on various gastric juice parameters in peptic ulcer patients provides deeper insight into the complex mechanism of gastric secretion, which includes acidity levels, pepsin, electrolytes, bicarbonates, and mucus. The aim of the study. To determine the prognostic value of gastric secretion parameters and their constellations for predicting parietal cell response to submaximal pentagastrin stimulation and the blocking effect of famotidine in patients with gastric and duodenal peptic ulcer disease. Materials and methods. The study included 40 randomized Helicobacter pylori-positive patients (28 women, 12 men, aged 18-68) with endoscopically confirmed duodenal ulcer disease in the acute phase. Modified fractional probing was used to assess changes in gastric secretion. Results. H+ debit in basal secretion showed a significant direct correlation with multiple parameters. Different acid responses to stimulation were associated with specific baseline parameter constellations. Weak response to H2-blocker was confirmed in patients with hyperacidity after stimulation, combined with elevated HCl and increased total acidity in basal secretion. A strong response to H2-blocker was confirmed in several parameter constellations, with the best predictive constellation (p < 0.01) including elevated N-acetylneuraminic acid, normal K+, normal pepsin debit, normal pepsin, and elevated Na+ in basal secretion. Conclusions. The prognostic value of gastric secretion parameters and their constellations allows tailoring blocker dosage: higher doses for patients predicted to have a weak response and lower doses for those predicted to have a strong response to stimulation.
Оцінка дії кислотознижувального лікарського засобу через його вплив на цілу низку показників шлункового соку у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки уможливлює значно глибше охарактеризувати його вплив на складний механізм шлункової секреції. Цей механізм містить показник не лише кислотности, а й концентрації пепсину, електролітів, гідрокарбонатів і слизу. Виявлення цих взаємозв’язків (констеляцій) уможливлює на основі вихідних показників шлункової секреції та реакції на стимуляцію передбачити ефективність конкретного лікарського засобу та індивідуально визначити його дозування.Мета. З’ясувати прогнозну цінність окремих показників шлункової секреції (кількість шлункового соку, вільна соляна кислота, загальна кислотність, дебіт водневих йонів, пепсин, дебіт пепсину, показник йонів калію у шлунковому соці, N-ацетилнейрамінова кислота в соці, йони натрію в соці) та їхніх констеляцій для передбачення реакції парієтальних клітин слизової оболонки шлунка на субмаксимальне стимулювання пентагастрином і дію блокатора H2-гістамінових рецепторів фамотидину у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки.Матеріяли й методи. Отримавши письмову згоду пацієнтів на проведення обстеження, в рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю ендоскопічно підтвердженого діягнозу виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення до дослідження залучили 40 пацієнтів (28 жінок і 12 чоловіків віком 18–68 років) на базі 5-ї міської лікарні м. Львова. Усі пацієнти, які брали участь у дослідженні, мали позитивний уреазний тест на наявність Helicobacter pylori. Для оцінки зміни шлункової секреції під впливом субмаксимальної стимуляції пентагастрином і наступним уведенням Н2-блокатора гістамінових рецепторів фамотидину використовували методику фракційного зондування у модифікованому варіянті. Результати. Дебіт Н+ у базальній секреції перебуває у достовірному прямому кореляційному зв’язку із такими показниками в базальній секреції: загальною кислотністю (r = 0,87, p < 0,01), вільною HCl (r = 0,85, p < 0,01), із дебітом пепсину (r = 0,51, p < 0,01), із об’ємом шлункового соку (r = 0,44, p < 0,01), концентра-цією пепсину (r = 0,25, p = 0,03). Гіперацидність після стимуляції найчастіше виникала у пацієнтів із Na+ у нормі в базальній секреції (94,0 % проти 73,0 % серед усіх інших, р = 0,02). Нормацидність після стимуляції найчастіше виникала у пацієнтів із Na+ вище норми у поєднанні із К+ нижче норми, дебітом пепсину нижче норми, пепсином нижче норми, загальною кислотністю нижче норми в базальній секреції (100,0 % проти 3,0 % серед усіх інших, р = 0,0000003). Гіпоацидність після стимуляції найчастіше виникала у пацієнтів із Na+ в нормі, К+ вище норми, дебітом пепсину нижче норми, вмістом пепсину у нормі, дебітом Н+ нижче норми, HCl нижче норми в базальній секреції (100,0 % проти 5,0 % серед усіх інших, р = 0,0001). Достовірно слабка реакція на Н2-блокатор підтверджена для пацієнтів із гіперацидністю після стимуляції у поєднанні зі збільшеним вмістом HCl, підвищеною загальною кислотністю в базальній секреції. Достовірно сильна реакція на Н2-блокатор підтверджена для пацієнтів із гіперацидністю після стимуляції у поєднанні зі загальною кислотністю в базальній секреції в межах норми, а також для пацієнтів із нормацидністю або гіпоацидністю після стимуляції у поєднанні зі зменшеним вмістом шлункового соку, зменшеним вмістом НСІ, зниженою загальною кислотністю, підвищеним дебітом Н+, зниженим дебітом пепсину, нормальним вмістом К+, підвищеним вмістом Na+ у базальній секреції. Додатково достовірно сильна реакція на Н2-блокатор підтверджена для пацієнтів із гіпоацидністю після стимуляції у поєднанні з нормальним вмістом Na+ у базальній секреції, а також для пацієнтів із нормацид-ністю після стимуляції, у яких концентрація пепсину в базальній секреції була знижена. Оптимальна констеляція для прогнозування сильної реакції на блокатор (p < 0,01) передбачає такі значення показників у базальній секреції (вміст N- ацетилнейрамінової кислоти більше норми, К+ у нормі, дебіт пепсину в нормі, пепсин в нормі, Na+ вище норми), оптимальна констеляція для прогнозування слабкої реакції на блокатор (p = 0,01 – кількість шлункового соку нижче норми, вільна НСІ нижче норми, пепсин вище норми, дебіт пепсину вище норми, К+ вище норми, Na+ у нормі (в базальній секреції). Висновки. Прогнозна цінність окремих показників шлункової секреції та їхніх констеляцій для передбачення реакції парієтальних клітин слизової оболонки шлунка на субмаксимальне стимулювання пентагастрином і дію блокатора Н2-гістамінових рецепторів фамотидину у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки уможливлює дібрати більше дозування блокатора для пацієнтів, для яких прогнозується слабка реакція, і меншого – для пацієнтів, для яких прогнозується сильна реакція на стимулювання.
