Сучасна стратегія ведення пацієнтів із зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози

Abstract

У статті представлено комплексний аналіз сучасних підходів до діагностики та лікування зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗНПЗ) на основі оновлених Європейських настанов 2025 року. Розглянуто етіологічні чинники первинної та вторинної ЗНПЗ, механізми патогенезу, зокрема роль дефіциту бікарбонатів, кислотної інактивації ферментів та феномену функціонального резерву. Окрему увагу приділено коморбідним станам: висвітлено патогенетичний зв’язок між ЗНПЗ та цукровим діабетом, а також вплив вісцерального ожиріння та синдрому надмірного бактеріального росту на прогресування мальабсорбції. Деталізовано сучасні діагностичні алгоритми, включаючи використання фекальної еластази-1 та дихальних тестів. Описано стратегію замісної ферментної терапії, критерії вибору препаратів, режими дозування та тактику при недостатній відповіді на лікування, зокрема застосування інгібіторів протонної помпи для корекції дуоденального pH. Отримані результати підкреслюють необхідність мультидисциплінарного підходу для запобігання нутритивним дефіцитам та покращення прогнозу життя пацієнтів.

The article presents a comprehensive analysis of modern approaches to the diagnosis and treatment of pancreatic exocrine insufficiency (EPI) based on the updated 2025 European guidelines. The etiological factors of primary and secondary EPI, pathogenetic mechanisms, including the role of bicarbonate deficiency, acid inactivation of enzymes, and the functional reserve phenomenon are reviewed. Special attention is paid to comorbid conditions: the pathogenetic link between EPI and diabetes mellitus is highlighted, as well as the impact of visceral obesity and small intestinal bacterial overgrowth on the progression of malabsorption. Modern diagnostic algorithms, including the use of fecal elastase-1 and breath tests, are detailed. The strategy of enzyme replacement therapy, criteria for drug selection, dosage regimens, and tactics for insufficient response to treatment, including the use of proton pump inhibitors to correct duodenal pH, are described. The findings emphasize the need for a multidisciplinary approach to prevent nutritional deficiencies and improve the clinical outcomes of patients.