Короткий опис (реферат):
У роботі узагальнено сучасні дані щодо ролі ранніх
біомаркерів у діагностиці нейророзвиткових розладів у дітей. Проаналізовано
генетичні, епігенетичні, біохімічні, імунологічні, нейровізуалізаційні та
поведінкові маркери, а також оцінено їх потенційну діагностичну та
прогностичну значущість. Показано, що жодна окрема група біомаркерів не
забезпечує достатньої чутливості, специфічності та відтворюваності для
самостійного клінічного застосування. Найбільш перспективним є
інтегративний підхід, що поєднує біологічні, нейровізуалізаційні та цифрові
поведінкові показники із застосуванням multi-omics технологій та алгоритмів
штучного інтелекту. Разом із тим впровадження таких моделей у клінічну
практику обмежується гетерогенністю вибірок, відсутністю стандартизації
методів та недостатньою зовнішньою валідацією. Обґрунтовано доцільність
розвитку комплексного раннього скринінгу дітей із груп ризику.