Доброякісна гіперплазія простати великих розмірів залишається однією з найбільш поширених при-чин обструктивних порушень сечовипускання у чоловіків похилого віку та часто потребує хірургічного лікування. Традиційні відкриті та трансуретральні методики простатектомії супроводжуються видаленням простатичного відділу уретри, що асоціюється з ризиком післяопераційного нетримання сечі, ретроградної еякуляції та зниження якості життя пацієнтів. У зв’язку з цим актуальним є пошук і впровадження хірургічних методик, спрямованих на збереження простатичної уретри. У даній статті проведено аналіз літературних джерел, присвячених розвитку техніки уретрозберігаючої простат ектомії, а також узагальнено власний клінічний досвід авторів. Показано, що відкриті уретрозберігаючі простат ектомії мали обмежене застосування через технічну складність і високий ри-зик пошкодження простатичного відділу уретри. Натомість впровадження лапароскопічних і робот-асистованих технологій суттєво розширило можливості збереження простатичної уретри за рахунок покращеної візуалізації, точності маніпуляцій та ефективного інтраопераційного гемостазу. Малоінвазивні уретрозберігаючі простатек-томії у хворих на доброякісну гіперплазію простати великих розмірів асоціюються зі зменшенням частоти піс-ляопераційного нетримання сечі, ретроградної еякуляції та інших ускладнень, а також зі скороченням термінів катетеризації та госпіталізації.ВИСНОВОК. Лапароскопічна та робот-асистована уретрозберігаюча простатектомія є перспективним напрямом хірургічного лікування доброякісної гіперплазії простати великих розмірів і дозволяє покращити функціональні результати операції.
Benign prostatic hyperplasia of large sizes remains one of the most common causes of obstructive urina-tion disorders in elderly men and often requires surgical treatment. Traditional open and transurethral prostatectomy techniques are accompanied by removal of the prostatic urethra, which is associated with the risk of postoperative urinary incontinence, retrograde ejaculation and a decrease in the quality of life of patients. In this regard, the search and imple-mentation of surgical techniques aimed at preserving the prostatic urethra is relevant.This article analyzes the literature on the development of urethra-sparing prostatectomy techniques, and also summarizes the authors’ own clinical experience. It is shown that open urethra-sparing prostatectomies had limited application due to technical complexity and a high risk of damage to the prostatic urethra. Instead, the introduction of laparoscopic and robot-assisted technologies has significantly expanded the possibilities of preserving the prostatic urethra due to improved visualization, precision of manipulations and effective intraoperative hemostasis. Minimally invasive urethra-sparing prostatectomy in patients with large benign prostatic hyperplasia is associated with a decrease in the frequency of postoperative urinary incontinence, retrograde ejaculation and other complications, as well as with a reduction in catheterization and hospitalization times.cOnclusiOns. Laparoscopic and robot-assisted urethra-sparing prostatectomy is a promising direction of surgical treat-ment of large benign prostatic hyperplasia and allows to improve the functional results of the operation.
