Сучасні суспільно-політичні та технологічні виклики ставлять під сумнів існування антропології у звичному сенсі. Універсальний шлях актуалізації власних прихованих можливостей вказують концепт «надлюдина» Ніцше разом з його буддійськими інтенціями Мета: дослідити образ-концепт «надлюдина» Ніцше у його інтенційних зв’язках з буддизмом (трансцендирування, просвітлення, богісаттва) та як універсальну структуру, що робить його міфологемою. Методи: компаративний, історико-філософський, структурно-типологічний, структурний-діахронічний.Результати дослідження. Перехід від людини до надлюдини відбувається через трансцендрування, яке має наслідком стан імморальності. Імморальність виводить «по той бік» добра і зла. Просвітлений, надлюдина має образ усамітненого аргата або бодгісаттви, який з милосердя несе людям духовні дари звільнення себе з примар метафізики через усвідомлення, що «Бог помер». На початку твору про Заратустру описані духовні ступені, що мають буддійські інтенції етапів просвітлення, надбання мудрості, які корелюють з концептами філософії Платона. Висновки. Образ-концепт надлюдини Ніцше має буддійські інтенції: трансцендирування дорівнює «просвітленню», теза «Бог помер» як спосіб отримання просвітлення. Імморальність вирішує апорію добра і зла, стає станом духу просвітленого, мудрістю трансформованої людини, тобто надлюдини як аналогом просвітленого. Мотив просвітлення, надзвичайної мудрості, надлюдини, бодгісаттви є універсальною структурою світових культур, міфологемою, маркером чого в тексті є синтаксичний паралелізм, що потребує діахронічного, структурно-типологічного методів дослідження.
Modern socio-political and technological challenges call into question the existence of anthropology in its usual sense. Nietzsche’s concept of the «superhuman», together with its Buddhist intentions, indicates a universal path the actualization one’s own hidden possibilities.The purpose. The aim is to explore Nietzsche’s image-concept of the «superhuman» in its intentional connections with Buddhism and as a universal structure that makes it a mythologeme. Methods: comparative, historical-philosophical, structural-typological, structural-diachronic.Results. The transition from human to superhuman occurs through transcendence, which results in a state of immorality. Immorality leads to the «other side» of good and evil. The enlightened, superhuman takes the form of a solitary ascetic or bodhisattva who, out of compassion, brings to people the spiritual gifts of liberating themselves from the ghosts of metaphysics through the realization that «God is dead». At the beginning of the work «Thus Spoke Zarathustra» spiritual stages are described, which have Buddist intentions of stages of enlightenment, the acquisition of wisdom.Conclusions. Nietzsche’s image-concept of the «superhuman» has Buddhist intentions of transcendence correlates with enlightenment. Immorality resolves the aporia of good and evil, becoming a state of the enlightenment spirit, the wisdom of the transformed man, that is, the superhuman as an analogy of the enlightenment. The motif of enlightenment, superhuman, bodhisattva is a universal structure of world cultures, a mythologeme, has syntactic parallelism, and requires diachronic, structural-typological research methods.
