У статті розглянуті питання впливу психологічних травм, отриманих в дитинстві на розвиток різноманітних психічних розладів у дорослому віці, серед яких значне місце займають афективні розлади. Діти стикаються з різними
стресовими ситуаціями, такими як розлучення батьків, насильство в сім’ї, травми, втрати, воєнні дії та інші негативні життєві події, які можуть залишити глибокий слід в їхній психіці. Дитячий травматичний досвід може впливати на
формування особистості, включаючи рівень самооцінки та відносин з іншими, що також може вплинути на розвиток
тривожних розладів. Національна мережа з питань дитячого травматичного стресу в США визначає травматичні
події як такі, що викликають у них страх або завдають значущої шкоди їх емоційному або фізичному благополуччю.
Мета статті – аналіз сучасних наукових досліджень, які підтверджують і пояснюють взаємозв’язок дитячих психологічних травм і розвитку афективних розладів у дорослому віці. Огляд літературних джерел показав, що люди
з дитячими травмами у дитинстві мають у 3–4 рази вищий ризик розвитку депресії та тривожних розладів у більш
старшому віці. Хронічний стрес призводить до порушення регуляції гіпоталамус-гіпофізарно-наднирникової осі,
епігенетичних модифікації, дисбаланса в роботі нейротрансмітерів та гормонів стресу, активує глюкокортикоїдні
рецептори, порушує нормальний розвиток нервової системи, що може сприяти змінам маркерів метаболоміки,
запалення, оксидативного стресу та аномальному розвитку стресових систем. Дослідження останніх років вказує
на те, що рання травма у дитини в поєднанні з генетичною вразливістю та епігенетичними модифікаціями має
довготривалий вплив на мозок та його регуляторні системи, що може призвести до зміни програмування розвитку
психічного та фізичного здоров’я. Несприятливий досвід дитинства здійснює значний вплив на психічне здоров′я,
що призводить до розвитку афективних розладів у дорослих, які характеризуються порушенням емоційного фону
та розвитком депресивного розладу і біполярного афективного розладу. Тому одним із головних завдань лікарів
є робота з дитячими психологічними травмами.
This article explores the influence of childhood psychological trauma on the emergence of various mental health
disorders in adulthood, with a particular emphasis on affective disorders. Children often encounter a wide range of
stressful experiences–such as parental divorce, domestic violence, trauma, loss, warfare, and other adverse life events–
that can leave profound imprints on their psychological development. Childhood trauma may significantly affect personality
formation, self-esteem, and interpersonal relationships, all of which are associated with an increased risk of anxiety
disorders. According to the National Child Traumatic Stress Network (NCTSN) in the United States, traumatic events are
those that elicit fear or cause significant harm to a child’s emotional or physical well-being. The primary objective of this
article is to analyze current scientific research that supports and explains the link between childhood psychological trauma
and the onset of affective disorders in adulthood. A review of the literature indicates that individuals with childhood trauma
are three to four times more likely to develop depression and anxiety disorders later in life. Chronic stress disrupts the
regulation of the hypothalamic-pituitary-adrenal (HPA) axis, triggers epigenetic modifications, and causes imbalances in
neurotransmitters and stress hormones. This stress response activates glucocorticoid receptors and impairs normal neural
development, contributing to alterations in metabolomic markers, inflammation, oxidative stress, and abnormal functioning
of stress response systems. Recent studies suggest that early-life trauma, when combined with genetic vulnerability and
epigenetic changes, can have long-term consequences on brain function and regulatory systems, ultimately reshaping
developmental trajectories of both mental and physical health. Adverse childhood experiences have a substantial impact
on mental health, contributing to the development of affective disorders in adults–manifested primarily as major depressive
disorder and bipolar affective disorder. Consequently, addressing childhood psychological trauma remains a critical task
for mental health professionals.
