Нейрофізіологічні основи сенсорної гіперчутливості у дітей із розладами аутистичного спектру

Abstract

Статтю присвячено проблемам сенсорної гіперчутливості у дітей із розладами аутистичного спектру. Розлади аутистичного спектру (РАС) становлять гетерогенну групу нейророзвиткових станів, які проявляються у ранньому дитинстві та характеризуються порушеннями соціальної комунікації, обмеженим репертуаром інтересів, стереотипною поведінкою й аномальною реактивністю на сенсорні стимули. За результатами мультицентрових досліджень (Baio J and oth., 2014) проведених у Сполучених Штатах Америки за період з 2012 по 2014 р., виявлено зростання поширеності РАС серед дітей до 8 років на 1,5%, а саме: із 14,5 на 1 000 дітей (1 на 69 дітей) до 16,8 на 1 000 дітей (1 на 58 дітей). Аналіз літературних джерел свідчить про те, що одним із ключових проявів РАС є сенсорна гіперчутливість – патологічно посилене сприйняття зовнішніх або внутрішніх стимулів, що не відповідає об’єктивній інтенсивності подразника. Сенсорні порушення спостерігаються у понад 90% дітей із РАС та входять до діагностичних критеріїв даного стану. Якщо розглядати сенсорну гіперчутливість при РАС із погляду нейрофізіології, то вона є наслідком порушеної таламо-кортикальної інтеграції, яка необхідна для обробки та інтеграції сенсорної, моторної та когнітивної інформації. Останнє десятиліття ознаменувалося зростанням інтересу до нейровізуалізації й нейрофізіологічних методів дослідження сенсорної інтеграції. Використання методів функціональної магнітно-резонансної томографії, електроенцефалографії, а також магнітоенцефалографії та дифузійно-тензорної томографії дає змогу дослідити динаміку сенсорної інтеграції в реальному часі, зокрема в умовах мультимодальної стимуляції. Адекватна обробка та інтеграція сенсорної інформації є першоосновою для формування адаптивної поведінки та здатності дитини з РАС брати участь у повсякденній діяльності, соціальній активності, впливає на якість навчання, відпочинку і сну

This article addresses the issue of sensory hypersensitivity in children with autism spectrum disorders (ASD). ASD encompasses a heterogeneous group of neurodevelopmental conditions that typically manifest in early childhood and are characterized by impairments in social communication, a restricted range of interests, stereotyped behaviors, and atypical reactivity to sensory stimuli. According to multicenter studies (Baio J et al., 2014) conducted in the United States between 2012 and 2014, the prevalence of ASD among children under 8 years of age increased by 1.5%, from 14.5 per 1,000 children (1 in 69) to 16.8 per 1,000 children (1 in 58). A literature review suggests that one of the core manifestations of ASD is sensory hypersensitivity – an abnormally heightened perception of external or internal stimuli that does not correspond to the objective intensity of the stimulus. Sensory abnormalities are observed in over 90% of children with ASD and are included in the diagnostic criteria for the condition. From a neurophysiological perspective, sensory hypersensitivity in ASD is associated with disrupted thalamo-cortical integration, which is essential for the processing and integration of sensory, motor, and cognitive information. Over the past decade, interest in neuroimaging and neurophysiological methods for investigating sensory integration has significantly increased. Techniques such as functional magnetic resonance imaging (fMRI), electroencephalography (EEG), magnetoencephalography (MEG), and diffusion tensor imaging (DTI) have enabled researchers to examine the dynamics of sensory integration in real time, particularly under multimodal stimulation conditions. Proper processing and integration of sensory information are fundamental for the development of adaptive behavior and the ability of children with ASD to engage in everyday activities, participate in social interactions, and influence their quality of learning, recreation, and sleep.