Кваліфікаційну роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню та емпіричній оцінці результативності програми когнітивно-поведінкової терапії низької інтенсивності (КПТ НІ) для дорослих із соціальним тривожним розладом і травматичним досвідом, пов’язаним із війною. Мета дослідження – теоретично узагальнити сучасні підходи до КПТ НІ при тривожних розладах у контексті травматичного досвіду та на цій основі розробити й перевірити програму КПТ НІ, спрямовану на зниження проявів соціальної тривоги та пов’язаних психоемоційних порушень. Об’єкт дослідження – особистість дорослих осіб із соціальним тривожним розладом, які перебувають у процесі психологічної допомоги; предмет – особливості соціальної тривоги, супутньої тривожно-депресивної й посттравматичної симптоматики, показників міжособистісного та соціального функціонування та їхня динаміка під впливом програми КПТ НІ. Емпіричне дослідження проведено на вибірці 56 дорослих, які звернулися по допомогу до МЦ «KIND» та Центру ментального здоров’я при ОНМедУ. Використано напівструктуроване інтерв’ю, шкалу соціальної тривоги LSAS, опитувальник генералізованої тривоги GAD-7, опитувальник депресивної симптоматики PHQ-9, шкалу ПТСР PCL-5 та показники соціального функціонування; аналіз здійснювався в до-після дизайні з використанням t-критерію Стьюдента, оцінки величини ефекту d Коена та аналізу змін за рівнями тяжкості. Розроблена структурована програма КПТ НІ поєднує психоосвіту, індивідуальне формування когнітивно-поведінкової моделі проблеми, тренування навичок когнітивної реструктуризації, поведінкові експозиції та систематичне виконання домашніх завдань. Показано статистично значуще й клінічно вагоме зниження соціальної тривоги: більшість учасників перейшли з клінічно значущого до субклінічного або помірного рівня, паралельно відзначено виразне зменшення загальної тривожності, депресивних і посттравматичних проявів та покращення соціального функціонування. Виявлено, що одним із ключових предикторів результативності програми є рівень виконання домашніх завдань, тоді як соціально-демографічні характеристики та варіанти травматичного досвіду мають менш стабільний вплив. Отримані результати дозволили сформулювати практичні рекомендації щодо інтеграції програм КПТ НІ в українську систему психічного здоров’я в умовах війни..
This Master’s thesis is devoted to the theoretical justification and empirical evaluation of a low-intensity cognitive-behavioural therapy (CBT-LI) programme for adults with social anxiety disorder (SAD) and war-related traumatic experiences. The aim of the study is to summarise contemporary approaches to CBT-LI for anxiety disorders in the context of trauma and, on this basis, to develop and test a CBT-LI programme aimed at reducing social anxiety and related psycho-emotional disturbances. The object of the research is adults with SAD who are receiving psychological care; the subject comprises social anxiety, co-occurring anxiety, depressive and post-traumatic symptoms, indices of interpersonal and social functioning, and their change under the influence of CBT-LI. The empirical study was conducted on a sample of 56 adults seeking help at the “KIND” Medical Centre and the Mental Health Centre at Odesa National Medical University. The assessment battery included a semi-structured interview, the Liebowitz Social Anxiety Scale (LSAS), the Generalized Anxiety Disorder-7 (GAD-7), the Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9), the PTSD Checklist for DSM-5 (PCL-5) and measures of social functioning. A pre–post design was used, with paired-samples t-tests, Cohen’s d effect sizes and analysis of changes across severity levels. The structured CBT-LI programme integrated psychoeducation, individualised cognitive-behavioural case formulation, training in cognitive restructuring skills, behavioural exposure exercises and systematic homework assignments. The findings demonstrate statistically significant and clinically meaningful reductions in social anxiety: most participants moved from the clinically significant to the subclinical or moderate range, accompanied by marked decreases in general anxiety, depressive and post-traumatic symptoms and improvements in social functioning. Homework adherence emerged as one of the key predictors of treatment outcome, whereas socio-demographic characteristics and trauma-related variables showed a less consistent impact. The results informed practical recommendations for the integration of CBT-LI programmes into Ukraine’s mental health care system under wartime conditions.
