Анкілозивний спондилоартрит (АС) різною мірою може обмежувати працездатність пацієнтів. Тож метою цього дослідження стала оцінка впливу АС у працюючих пацієнтів на їх рішення щодо подальшого працевлаштування. Матеріали та методи. Проведено перехресне дослідження працюючих та нещодавно
звільнених пацієнтів з АС. Зібрано та проаналізовано демографічні дані, сфери
зайнятості, фактори здоров’я, частоту загострень за 2024 р., робоче навантаження, а також інформацію про необхідність, доступність і використання додаткових допоміжних засобів на робочому місці. Для аналізу пацієнтів було розділено на групи тих, хто працює, та тих, хто за період спостереження звільнився
з роботи. Результати. Нами обстежено 40 осіб, серед яких 5 (12,5%) жінок та
35 (87,5%) чоловіків, з них 26 (65%) працюють та 14 (35%) нещодавно втратили
роботу. Учасники працювали в різних сферах: технологічній, комунальній, бізнесі, страхуванні, освіті, охороні здоров’я, мистецтві, науці, банківській справі,
будівництві, виробництві, сільському господарстві та ін. Порівняно з нещодавно звільненими, працюючі пацієнти мали нижчий середній вік (42,2%; р=0,04) і
достовірно значущо вищий рівень освіти (53,8%; р=0,04). Зайняті значно частіше працюють 40–60 год на тиждень (57,7%) порівняно з безробітними (28,5%;
р=0,0002). Водночас нещодавно звільнені частіше працювали понад 60 год
на тиждень до втрати працездатності (57,1 проти 7,7%; р=0,0005), що є достовірно значущо. Більшість учасників зазначили відсутність матеріально-технічного забезпечення на робочому місці: перед звільненням його бракувало у85,7%
працюючих, а серед нині працевлаштованих – у 62,2%. Працевлаштовані учасники оцінювали стан здоров’я значно вище за 100-бальною шкалою (68%), ніж
нещодавно звільнені (60%; р=0,004), що є достовірно значущим. Особи, які були
нещодавно звільнені, як правило, відчували більше болю, ніж ті, хто працював
(61,4 проти 54,2 мм; р=0,05). Серед осіб без загострень захворювання більше
були працевлаштованими (53,8%) порівняно з тими, хто мав 1–2 загострення
(26,9%) або більше ніж 3 загострення на рік (19,3%). У групі нещодавно звільнених осіб ця тенденція була зворотною: лише 21,4% не мали загострень, тоді
як 50% – 1–2 загострення, а28,6% – понад 3 загострення на рік. Виявлено, що
працевлаштовані мали значно кращий доступ до короткострокових відпусток
(69,2 проти 14,2%; р=0,0009), гнучкий графік роботи (65,4 проти 35,7%), можливість працювати вдома (65,4 проти 21,4%; р=0,008), спецобладнання для роботи (73,1 проти 21,4%; р=0,001), оздоровчі програми (73,1 проти 35,7%), що
є достовірно значущим. Водночас нещодавно звільнені частіше потребували
спеціального обладнання на робочому місці (64,3 проти 15,3%; р=0,001), а також мали більшу потребу у періодах відпочинку та оздоровчих програмах, які
вони використовували частіше, ніж працюючі. Висновки. Фактори здоров’я,
пов’язані з АС, негативно пов’язані із зайнятістю. Ті, хто нещодавно звільнився, повідомили про погіршення стану здоров’я, збільшення вираженості
болю та підвищення частоти загострень впродовж останнього року. Ці дані
підкреслюють важливість лікування захворювання, зокрема тяжкості симптомів, як частину стратегії збереження працевлаштування, тим самим посилюючи потребу в фармакотерапії, фізіотерапії або спеціальному обладнанні. Таким чином, підтримка людей з АС у працевлаштуванні може бути
ефективнішою шляхом забезпечення гнучкого графіка, дистанційної роботи,
короткострокових відпусток і спеціального обладнання на робочому місці.
A cross-sectional study of employed and
recently laid-off patients with ankylosing spondylitis was conducted, which analyzed demographic
data, exacerbation frequency, and working conditions. The results showed that worsening health
and increasing pain were more often observed in
patients who lost their jobs. With optimal symptom
control and appropriate workplace support — including flexible working hours, teleworking, and
special equipment – that can prevent early disability, it is possible to improve the employment rate and
quality of life of people with ankylosing spondylitis.