Abstract:
Питання про те, що саме робить людину тією самою людиною крізь потік змін, які охоплюють як тіло, так і психіку, веде нас до пошуку чогось незмінного, чогось такого, що зберігає свою тотожність всупереч безперервній трансформації емпіричного досвіду. Це питання постає особливо гостро, коли ми усвідомлюємо, що жодна з конкретних характеристик людської особистості не залишається абсолютно сталою: спогади розмиваються і перетворюються, переконання змінюються, тіло оновлюється на клітинному рівні, емоційні патерни еволюціонують. І все ж таки, попри всю цю мінливість, зберігається
якесь відчуття само-ідентичності, якась інтуїція того, що я сьогодні є тим самим я, що й десять років тому. Саме тут ми підходимо до поняття трансцендентального ядра суб'єктності – не як до чергової емпіричної
характеристики серед інших, а як до тієї умови можливості, що робить взагалі мислимою єдність особистості в часі.
