Abstract:
У традиційній біомедичній парадигмі хвороба переважно розглядається як біологічна дисфункція – порушення нормального функціонування організму, що підлягає діагностиці та лікуванню. Такий підхід, безперечно, забезпечив значні успіхи сучасної медицини, зокрема у сфері інфекційного контролю, хірургії та фармакотерапії. Водночас редукція хвороби до суто фізіологічних параметрів не враховує її екзистенційного, культурного та соціального вимірів. Філософія та медична антропологія пропонують ширше розуміння хвороби – як комплексного людського досвіду, що охоплює тілесність, свідомість, ідентичність та систему соціальних відносин. У різних культурах і історичних епохах уявлення про здоров’я, патологію та лікування змінювалися разом із трансформаціями образу людини та її місця у світі. У цьому контексті сучасна медицина стикається з викликом: поєднати точність наукового знання з гуманітарною чутливістю до людського страждання.
