Abstract:
Ключовим задумом монографії «Шляхи зцілення людства: Життя. Розум. Моральність» є реконструкція концепції нооетики як моделі природноособистісно-соціального зцілення. Концепт нооетики (або етики розуму) виник в 2004 році як результат осмислення ризиків саморуйнування людства, пошуку шляхів подолання негативних наслідків технологічного розвитку, відтворення
неперервної еволюції ноосфери. Автор концепту академік Валерій Запорожан розглядає нооетику як стратегічний шлях, спрямований на збереження і розвиток Життя на основі принципу несуперечливого і гармонійного розвитку (коеволюції) людини і природи. Концептуального значення в нооетиці набуває пріоритет гуманістичних цілей перед цілями науково-дослідними і комерційноспоживчими, почуття персональної та соціальної відповідальності за стан біо- і ноосфери, ставлення до природи як до етичного суб’єкта, що рівноправно долучається до стосунків людини з людиною. Зосереджуючись на набутті людиною цілісності через ціннісно орієнтоване знання, нооетика посилює моральну компоненту в розгортанні ноосфери.
