Статтю присвячено аналізу особливостей імплементації кейс-методу у процес викладання іноземних мов у медичних закладах вищої освіти. Розглянуто теоретичні засади, історичний розвиток та сучасні підходи до використання цього методу в освітньому процесі. Визначено його роль у формуванні ключових професійних компетентностей майбутніх лікарів, зокрема комунікативної, термінологічної, аналітичної, колаборативної, інформаційно-цифрової, міжкультурної та професійно-етичної. Запропоновано приклади кейсів, які може бути використано у процесі викладання іноземних мов для майбутніх медиків. Особливу увагу приділено порівнянню американської (гарвардської) та європейської (манчестерської) моделей кейс-методу, що різняться підходами до структури навчальних завдань та ролі викладача. Описано поетапний процес упровадження методу, який включає ознайомлюваний, аналітичний, концептуально-методичний, змістовно-розробний, організаційний, адаптаційно-коригувальний та підсумковий етапи.
Наголошено на значенні якісної підготовки науково-педагогічних працівників до роботи з кейсами, їх компетентності як у методиці викладання іноземної мови, так і у медичній галузі. Зазначено, що ефективне використання кейс-методу виходить за межі аудиторної роботи, охоплюючи науково-дослідну діяльність студентів, що сприяє розвитку критичного мислення, умінь міжкультурної комунікації та професійної рефлексії. Отримані результати підтверджують, що метод кейсів є потужним інструментом інтеграції мовної та фахової підготовки, підвищення готовності здобувачів вищої освіти до професійної діяльності в умовах глобалізованого медичного середовища.
The article examines the features of implementing the case method in teaching foreign languages in medical institutions of higher education. Theoretical foundations, historical development, and current approaches to applying this method in the educational process are analyzed. The role of the case method in developing key professional competencies of future doctors is defined, including communicative, professional speech, analytical, collaborative, informational-digital, intercultural, and professional-ethical competencies. Examples of cases that can be used in the process of teaching foreign languages to future medical professionals are provided. Special attention is paid to comparing the American (Harvard) and European (Manchester) models of the case method, which differ in the structure of learning tasks and the role of the teacher. A step-by-step process of implementation is described, comprising informative, analytical, conceptual-methodical, content-development, organizational, adaptation-correction, and final stages.
The importance of thorough preparation of academic staff for working with cases is emphasized, including their competence both in foreign language teaching methodology and in the medical field. It is noted that the effective use of the case method extends beyond classroom activities, encompassing students’ research work, which fosters critical thinking, intercultural communication skills, and professional reflection. The findings confirm that the case method is a powerful tool for integrating language and professional training, enhancing students’ readiness for professional practice in a globalized medical environment.
