This article argues that understanding the psychological characteristics of patients and mastering effective models of therapeutic interaction are essential for preparing future medical professionals. It examines the relationship between psychological competence and empathic communication in patient care, highlighting that modern healthcare demands doctors to integrate technical, psychological, and relationship-building skills. The study synthesizes theoretical and practical data on patients’ personality types, reactions to illness, and how these factors shape the effectiveness of therapeutic communication. The article relies on the typological classification of personality disorders in ICD-10 and DSM-5, emphasizing its role in understanding patient behavior. It also describes types of reactions to disease, communication styles (aggressive, passive, assertive, etc.), and adaptability to change. Karl Tomm’s model of therapeutic interaction receives special focus. This model separates doctor–patient relations into four levels: manipulation, confrontation, caretaking, and inspiration. The optimal “inspirational” approach promotes autonomy, cooperation, and emotional support, which supports effective recovery and satisfaction with care. In medical education, these psychological and communication skills can be developed using simulation, role-play, and reflective training. These approaches help future doctors identify patients’ psychological types, select effective communication strategies, and practice empathy without burnout. Understanding patients’ psychological features and implementing constructive models of therapeutic interaction should become an integral part of the training of medical personnel. The integration of psychological education into simulation and clinical curricula contributes to forming holistic, empathetic, and competent healthcare
professionals.
У статті проаналізовано психологічні особливості пацієнтів і моделі терапевтичної взаємодії, що застосовуються у медичній освіті та
клінічній практиці. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі психологічної компетентності та навичок емпатійної комунікації серед майбутніх медичних фахівців. Сучасна система охорони здоров’я вимагає від лікаря не лише професійної компетентності, але й психологічної грамотності, емоційного інтелекту та здатності до побудови довірливих відносин із пацієнтом. У дослідженні узагальнено теоретичні та практичні дані щодо типів особистості пацієнтів, емоційних і поведінкових реакцій на хворобу, а також впливу цих чинників на ефективність терапевтичної комунікації. В основі аналізу лежить типологічна класифікація розладів особистості відповідно до
МКХ-10 та DSM-5, яка має важливе значення для розуміння поведінкових особливостей хворого. Окремо розглянуто типи реакцій на захворювання, стилі комунікації (агресивний, пасивний, асертивний та інші) та здатність до адаптації в процесі лікування. Особливу увагу приділено моделі терапевтичної взаємодії Карла Томма, яка виділяє чотири рівні стосунків між лікарем і пацієнтом: маніпуляція,
конфронтація, опіка та натхнення. Оптимальною визначено модель «натхнення», що сприяє автономії, співпраці та емоційній підтримці пацієнта, підвищуючи ефективність лікування і задоволеність медичною допомогою. У межах медичної освіти зазначені психологічні та комунікативні аспекти ефективно розвиваються через симуляційне навчання, рольові ігри та рефлексивні тренінги. Такі освітні методики формують у майбутніх лікарів уміння визначати психологічні типи пацієнтів, добирати адекватні стратегії комунікації й підтримувати емпатію без професійного вигорання. Розуміння психологічних особливостей пацієнтів і впровадження конструктивних моделей терапевтичної взаємодії мають стати невід’ємною складовою підготовки медичних кадрів. Інтеграція психологічної освіти в симуляційні та клінічні програми сприяє формуванню цілісних, емпатійних і компетентних фахівців охорони здоров’я.
