Актуальність. Вогнепальні
поранення залишаються однією з найскладніших проблем військово-польової хірургії,
супроводжуючись значними дефектами м’яких тканин, тривалим запаленням та високою
частотою інфекційних ускладнень. У цьому контексті актуальним є пошук засобів
нутритивної підтримки, здатних прискорювати репаративні процеси. Мета. Оцінити
клінічну ефективність застосування гідролізатів коллагену у комплексному лікуванні
військово-службовців із вогнепальними пораненнями. Матеріали і методи. Обстежено 80
пацієнтів віком 20–59 років, розподілених на основну групу (n=38, додатково пероральний
гідролізат колагену протягом 45–60 діб) та групу порівняння (n=42, стандартна терапія).
Оцінювали терміни очищення ран, формування грануляційної тканини, епітелізації, частоту
інфекційних ускладнень та клітинний склад мазків-відбитків. Результати. У групі
порівняння на 7-му добу переважав дегенеративно-запальний тип цитограми з деструкцією
нейтрофілів понад 90% та високою мікробною контамінацією (3,5×100 мікробних тіл/100
лейкоцитів). В основній групі деструкція знижувалася до 63,5% (p<0,01), а частка
макрофагів і фібробластів на 14-ту добу була удвічі вищою (18,5% і 12,8% проти 8,5% і
5,9%; p<0,01). На 21-шу добу рівень деструктивних клітин становив 31,5% проти 62,5% у
групі порівняння (p<0,01), що відображало формування зрілої грануляційної тканини.
Обговорення. Історичний досвід застосування страві з високим вмістом колагену
(холодець, шурпа) підтверджує патогенетичну доцільність такої підтримки, однак сучасні
гідролізати є більш ефективними завдяки високій біодоступності та стандартизованому
складу. Висновки. Додавання гідролізатів коллагену до стандартної терапії достовірно
прискорює перехід від запалення до регенерації, знижує частоту ускладнень і покращує
якість рубцювання.
Background. Gunshot injuries remain one of the most
challenging issues in military surgery, being associated with severe soft tissue defects, prolonged
inflammation, and high rates of infectious complications. Nutritional support aimed at accelerating tissue repair is of particular importance. Objective. To evaluate the clinical effectiveness of
collagen hydrolysates in the comprehensive treatment of servicemen with gunshot wounds.
Materials and Methods. A total of 80 patients aged 20–59 years were enrolled and randomized
into two groups: comparison group (n=42, standard therapy) and the study group (n=38, standard
therapy plus oral collagen hydrolysate for 45–60 days). Outcomes included wound cleansing,
granulation and epithelialization rates, frequency of infectious complications, and cytological
profiles of imprint smears. Results. In the comparison group, by day 7, a degenerativeinflammatory cytogram type predominated with neutrophil destruction exceeding 90% and high
microbial contamination (3.5×100 microbial bodies/100 leukocytes). In the study group,
neutrophil destruction decreased to 63.5% (p<0.01), while macrophage and fibroblast count on day
14 were nearly twice as high (18.5% and 12.8% vs. 8.5% and 5.9%; p<0.01). By day 21, the
proportion of destructive cells was 31.5% compared to 62.5% in comparison group (p<0.01),
indicating mature granulation tissue formation. Discussion. Historical use of collagen-rich meals
(jellied meat, shurpa) highlights the rationale of collagen supplementation, but modern
hydrolysates provide superior bioavailability, standardized dosing, and more predictable clinical
outcomes. Conclusions. Collagen hydrolysates added to standard therapy significantly accelerate
the transition from inflammation to regeneration, reduce complications, and improve scar quality.
