Мета роботи: оцінити ефективність призначення гідролізатів колагену в комплексному лікуванні вогнепальних поранень кінцівок у військовослужбовців.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 80 військовослужбовців віком 20–59 років із вогнепальними пораненнями кінцівок, яких поділили на дві групи: групу порівняння (контрольна, стандартне лікування, n=42) та основну (n=38; стандартне лікування + гідролізат колагену перорально протягом 45–60 діб). Групи не відрізнялися за віком ((33,4±1,2) та (34,1±1,4) року), індексом маси тіла ((27,7±3,2) проти (28,3±2,7) кг/м²; p>0,05), тяжкістю травм та частотою супутньої патології. Найбільш
поширеними були уламкові поранення (72,5 %), частіше нижніх кінцівок (61,3 %), що відображало умови бойових дій. Оцінювали клінічні та лабораторні показники: динаміку очищення ран, формування грануляційної тканини, рівень мікробної контамінації, цитологічні характеристики мазків, інтенсивність запалення та маркери інтоксикації.
Результати. У контрольній групі загоєння відбувалося типовим шляхом із вираженою лейкоцитарною інфільтрацією ((130,5±7,5)
клітин у полі зору на 7-му добу), високим рівнем деструкції ((96,5±2,0) %) та тривалою мікробною контамінацією ((3,5±0,8×100
МТ/100) лейкоцитів). У пацієнтів, які отримували гідролізат колагену, на 7-му добу кількість лейкоцитів була достовірно нижчою
(101,5±6,8; p<0,05), а частка їх деструктивних форм зменшилася майже у 1,5 раза ((63,5±4,2) % проти ((92,4±3,1) %; p<0,01). На
14-ту добу мікробна контамінація знижувалася до 0,4±0,1 (проти 1,3±0,4 – у контрольній групі; p<0,05). Цитологічний аналіз
показав швидший перехід від дегенеративно-запальних до регенераторних цитограм: кількість макрофагів і фібробластів в основній групі на 14-ту добу перевищувала значення у контрольній групі майже удвічі ((18,5±1,4) % та (12,8±0,9) % проти (8,5±0,7) %
та (5,9±0,6) %; p<0,01). До 21-ї доби цитограма основної групи відповідала стадії зрілого грануляційного процесу, тоді як у пацієнтів із контрольної групи зберігалися ознаки уповільненого запалення.
Висновки. Включення гідролізатів колагену до комплексної терапії вогнепальних поранень забезпечує протективний ефект: знижує вираження запальної деструкції, пришвидшує санацію ран від патогенної флори та стимулює раннє формування макрофагально-фібробластичного компонента, необхідного для якісної регенерації. Метод має перспективи для широкого застосування у
військовій медицині, оскільки сприяє скороченню термінів лікування, зниженню ризику інфекційних ускладнень та підвищенню
ефективності відновлення у поранених.
Materials and Methods. The study included 80 servicemen aged 20–59 years with gunshot injuries of the limbs, who were divided into
two groups: control (n=42; standard treatment) and main (n=38; standard treatment plus oral collagen hydrolysate for 45–60 days). The
groups did not differ in age (33.4±1.2 vs. 34.1±1.4 years), body mass index (27.7±3.2 vs. 28.3±2.7 kg/m²; p>0.05), severity of injuries, or
frequency of comorbidities. The most common were shrapnel wounds (72.5%), more often affecting the lower limbs (61.3%), reflecting
the conditions of combat operations. Clinical and laboratory parameters were assessed: wound cleansing dynamics, granulation tissue
formation, microbial contamination level, cytological smear characteristics, inflammation intensity, and markers of intoxication.
Results. In the control group, wound healing followed the typical course with marked leukocyte infiltration (130.5±7.5 cells per field of
view on day 7), high levels of leukocyte destruction (96.5±2.0 %), and prolonged microbial contamination (3.5±0.8×100 microbial bodies
per 100 leukocytes). In patients receiving collagen hydrolysate, the leukocyte count on day 7 was significantly lower (101.5±6.8; p<0.05),
while the proportion of destroyed cells decreased nearly 1.5-fold (63.5±4.2 % vs. 92.4±3.1%; p<0.01). By day 14, microbial contamination
decreased to 0.4±0.1 (vs. 1.3±0.4 in the control group; p<0.05). Cytological analysis showed a faster transition from degenerativeinflammatory to regenerative cytograms: the number of macrophages and fibroblasts in the experimental group on day 14 was nearly twice
as high as in controls (18.5±1.4 % and 12.8±0.9 % vs. 8.5±0.7 % and 5.9±0.6 %; p<0.01). By day 21, the cytogram of the main group
corresponded to the stage of mature granulation, while in control patients signs of delayed inflammation persisted.
Conclusions. The inclusion of collagen hydrolysates in the comprehensive therapy of gunshot wounds provides a protective effect: it
reduces the severity of inflammatory destruction, accelerates wound sanitation from pathogenic flora, and stimulates early formation of the
macrophage–fibroblast component necessary for effective regeneration. The method has prospects for wide use in military medicine, as it
shortens healing time, lowers the risk of infectious complications, and increases recovery efficiency in wounded servicemen.
