Abstract:
Люди, які живуть з ВІЛ під час війни, є особливо вразливими та мають гірші показники здоров'я порівняно із загальною
популяцією, оскільки ВІЛ вимагає суворого дотримання режимів лікування, а забезпечення постійного доступу до АРТ у бойових зонах може бути складним. Частина медичних працівників та пацієнтів вимушені були переїхати в інше місце, деякі отримали поранення або загинули. Внаслідок постійних обстрілів, загрози окупації та руйнувань, спричинених війною, значна кількість медичних закладів у деяких регіонах закрила або тимчасово призупинила свою діяльність, деякі з яких були пошкоджені або зруйновані, включаючи ті, які надавали антиретровірусну терапію та життєво важливу інформацію людям, які живуть з ВІЛ. Ось чому рівень знань населення про шляхи передачі ВІЛ залишається нерівномірним, особливо серед ВПО, жертв військового сексуального насильства та людей із територій активних бойових дій. Страх стигми, дезінформація та обмежені можливості отримання потрібних послуг можуть формувати ризикову поведінку та значне зниження кількості тестувань. Оцінка рівня поінформованості населення є критично важливою для ефективного планування профілактичних заходів. Мета. Визначити рівень обізнаності різних верств населення України щодо ВІЛ/СНІД, шляхів передачі та профілактики, а також оцінити роль стигми
та інформаційних прогалин у формуванні ставлення до людей, що живуть з ВІЛ.
