Окситоцин: ефекти й ризики у вагітної жінки

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати дані літератури щодо властивостей широко вживаного в акушерській і гінекологічній практиці препарату “окситоцин”. Доведено його роль нейромедіатора із суттєвим впливом майже на всі органи та системи, на соціальну, поведінкову, ментальну реакції особистостей. В акушерській практиці його призначають за протоколом, але багато деталей суперечать даним інструкцій до препарату. Практика та дані літератури свідчать про необхідність подальших досліджень щодо мінімальних ефективних доз, шляху введення, впливу окситоцину на матір і плід.Висновок.Необхідність впровадженняпитання пошуку оптимальних схем окситоцину, які дозволять мінімізувати ризики гіперстимуляції, забезпечуючи при цьому ефективність терапії.

The aim of the study – to analyze the literature data on the properties of oxytocin, a drug widely used in obstetric and gy-necological practice. Its role as a neurotransmitter has been demonstrated, exerting a significant influence on almost all organs and systems, as well as on social, behavioral, and mental responses of individuals. In obstetric practice, oxytocin is prescribed according to established protocols; however, many details contradict the information provided in the drug instructions. Both clinical practice and literature data indicate the necessity of further research regarding minimal effective doses, routes of administration, and its effects on the mother and fetus.Conclusions. The need to introduce the issue of finding optimal oxytocin regimens that will minimize the risks of hyperstimulation while ensuring the effectiveness of therapy.