Хронічне запалення навколо дентальних імплантатів (периімплантит) часто розвивається на тлі
недостатньої гігієни порожнини рота та супутніх захворювань (пародонтиту, атеросклерозу), що підтримують системне запалення. Оптимізація лікувальних підходів з використанням додаткових антиоксидантних і протизапальних засобів є актуальним напрямом сучасної стоматології.
Метою дослідження було оцінити рівень гігієни порожнини рота у пацієнтів із периімплантитом
при застосуванні запропонованого лікувально-профілактичного комплексу. Матеріали та методи. Обстежено 67 пацієнтів віком 25–55 років із діагнозом периімплантит, які мали в анамнезі пародонтит і атеросклероз. Пацієнтів рандомізовано на дві групи: група порівняння (n=28) отримувала стандартну базисну терапію периімплантиту, тоді як основна група (n=39) додатково до базисної терапії отримувала лікувально-профілактичний комплекс, що включав препарати з антиоксидантною та протизапальною дією, засоби для відновлення мікробіоценозу і мікроциркуляції, а також остеотропні компоненти. Застосування комплексу повторювали через 6 місяців. Оцінку гігієни порожнини рота проводили за індексами Silness–Loe та Stallard. Статистичну обробку виконували методами варіаційного аналізу з використанням t-критерію Стьюдента (р<0,01). Результати дослідження. Вихідний рівень гігієни в обох групах був однаково незадовільним (Silness– Loe ≈2,2 бала; Stallard ≈2,3–2,5 бала). Через 3 місяці у пацієнтів основної групи індекс Silness–Loe достовірно знизився на ~35,6 % – з 2,25±0,22 до 1,45±0,13 бала (p<0,001), тоді як у групі порівняння він майже не змінився (2,11±0,22; p>0,1). Перевага основної групи за індексом Silness–Loe була високодостовірною (p₁<0,001). Після повторного курсу комплексу на 6-му місяці досягнуте покращення гігієни зберігалося (Silness–Loe 1,43±0,14), тоді як у групі порівняння показник залишався на рівні ~2,2 бала. Наприкінці 12 місяців спостереження в основній групі індекс Silness–Loe стабілізувався на позначці 1,40±0,13 бала (загальне зниження ~37,8 % від початкового, p<0,001), тоді як у групі порівняння він лишався близьким до вихідного (2,14±0,19). Індекс Stallard в основній групі достовірно зменшився лише наприкінці дослідження – до 1,93±0,08 проти 2,18±0,11 у групі порівняння (p₁<0,05). Висновки. Застосування розробленого лікувально-профілактичного комплексу на фоні базисної терапії забезпечує значне та стійке покращення гігієнічного стану порожнини рота у пацієнтів із періімплантитом. Отримані результати підтверджують доцільність включення антиоксидантних, протизапальних, пробіотичних та остеотропних засобів до стандартних схем лікування періімплантиту з метою підвищення ефективності контролю зубного нальоту та довгострокового прогнозу імплантатів.
Chronic inflammation around dental implants (peri-implantitis) frequently develops against a background of
inadequate oral hygiene and comorbid conditions such as periodontitis and atherosclerosis that sustain systemic
inflammation. Optimising treatment strategies through the adjunctive use of antioxidant and anti-inflammatory
agents is therefore a topical challenge in contemporary dentistry. Aim of the study was to evaluate oral-hygiene status in patients with peri-implantitis during administration of a proposed therapeutic-and-prophylactic complex.
Materials and methods. Sixty-seven patients aged 25–55 years with peri-implantitis and a history of periodontitis and atherosclerosis were examined. Subjects were randomised into two groups: a comparison group (n =
28) received standard baseline therapy for peri-implantitis, whereas the main group (n = 39) received, in addition
to baseline therapy, a therapeutic-and-prophylactic complex comprising antioxidant and anti-inflammatory
agents, microbiota- and microcirculation-restoring remedies, and osteotropic components. The complex was readministered six months after the start of treatment. Oral hygiene was assessed using the Silness–Loe and Stallard
indices. Statistical analysis employed variation statistics and Student’s t-test, with significance set at p < 0.01.
Results. Baseline hygiene levels in both groups were equally unsatisfactory (Silness–Loe ≈ 2.2; Stallard ≈
2.3–2.5). After three months, the Silness–Loe index in the main group fell significantly by 35.6 % from 2.25 ± 0.22
to 1.45 ± 0.13 (p < 0.001) whereas it remained essentially unchanged in the comparison group (2.11 ± 0.22; p >
0.1). The between-group difference was highly significant (p₁ < 0.001). Following a second treatment course at
six months, the improvement persisted in the main group (Silness–Loe 1.43 ± 0.14), while the comparison group
stayed near 2.2. By twelve months the Silness–Loe index in the main group stabilised at 1.40 ± 0.13 (overall
reduction 37.8 %, p < 0.001), remaining near baseline in controls (2.14 ± 0.19). The Stallard index in the main
group decreased significantly only at the study end 1.93 ± 0.08 versus 2.18 ± 0.11 in controls (p₁ < 0.05).
Conclusions. Incorporation of the developed therapeutic-and-prophylactic complex into baseline peri-implantitis therapy produces marked and sustained improvements in oral-hygiene status. The findings substantiate
the advisability of including antioxidant, anti-inflammatory, probiotic, and osteotropic agents in standard periimplantitis protocols to enhance plaque control and the long-term prognosis of dental implants.
