Динаміка малонового діальдегіду у ротовій рідині при хронічному генералізованому пародонтиті, ускладненому остеопенією та остеопорозом, під впливом комплексної терапії

Abstract

Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) діагностують у понад 60 % дорослого населення, при цьому тяжкі форми становлять майже чверть випадків. Патогенез ХГП тісно пов’язаний із персистентним запаленням, дисбалансом між системою антиоксидантного захисту та реактивними формами кисню, що призводить до активації остеокластів і деструкції альвеолярної кістки. Супутні стани зниження мінеральної щільності кісток – остеопенія й остеопороз – синергічно посилюють резорбцію кісткової тканини пародонта. Малоновий діальдегід (МДА) є визнаним маркером перекисного окиснення ліпідів і корелює з тяжкістю ХГП. Сучасні клінічні дослідження демонструють ефективність антиоксидантних підходів, зокрема коензиму Q10 й озонотерапії, проте довготривалий вплив комбінованих антиоксидантно-остеотропних схем потребує подальшого вивчення. Метою роботи було оцінити ефективність лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК), що містить антиоксидантні, протизапальні, антисептичні, імунотропні та остеотропні препарати, щодо зниження рівня МДА у ротовій рідині пацієнтів із ХГП на тлі остеопенії та остеопорозу.